Твори - Гі де Мопассан
Висока, огрядна, червонощока, з гучним голосом, вона мала репутацію вельможної дами, бо ніщо її не турбувало, і вона сміливо говорила про все й покровительствувала не тільки всім скинутим самодержцям своїми прийомами на їхню честь, але й самому всевишньому своєю щедрістю до духовенства та дарами церкві.
— Чи відомо вам, герцогине, що вбивцю Марії Ламбур піймано? — спитав Мюзадьє.
— Ні, не знаю, розкажіть мені,— відповіла вона, враз зацікавившись.
І Мюзадьє розповів подробиці. Високий, худющий, у білому жилеті й сорочці, з діамантовими запонками на маніжці, він говорив без жестів і так чемно, що мав змогу висловлювати дуже сміливі думки, на що був неабиякий мастак. Він був дуже короткозорий і носив пенсне, але здавалось, ніколи нікого не бачив, а як вмощувався в кріслі, весь довгий кістяк вигинався за його формою. Йогр тулуб ставав зовсім малим, осідав, так наче був зроблений із гуми; схрещені ноги здавалися двома скрученими стрічками; руки з блідими кистями й довгими пальцями він випростував на бильцях. Його майстерно пофарбоване волосся і вуса, в які вплелися навмисне залишені сиві пасма, були предметом повсякденних жартів.
Коли він розповідав герцогині, що коштовності вбитої повії вбивця подарував іншій особі легкої поведінки, двері великої вітальні знову широко розчинились, і дві жінки в білих, легких, мов піна, мереживних сукнях, — обидві біляві, схожі, як дві сестри, хоча й різного віку, одна надто дозріла, друга надто молода, одна повненька, друга худесенька, — вийшли до гостей, обнявшись та всміхаючись.
їх зустріли вигуками й оплесками. Ніхто, крім Олів’є Бертена, не знав про приїзд Аннети де Гійруа, і коли дівчина з’явилась поруч матері, яка здалеку здавалась майже такою ж свіжою, навіть кращою, бо як квітка, що повністю розцвіла, вона ще не втратила блиску, а дочка, як пуп’янок, що тільки починає розпускатись, тільки починала гарнішати, — всі замішувалися ними.
Герцогиня захоплено плескала в долоні, вигукуючи:
— Боже, які вони чарівні та втішні поруч! Гляньте-но, пане де Мюзадьє, які ж вони схожі!
Почали порівнювати, і відразу ж думки розділилися. Мюзадьє, Корбелі та граф де Гійруа твердили, що графиня й дочка схожі лише кольором обличчя, волоссям, а найбільше очима, що були однаковісінькі, з чорними цяточками, немов дрібнесенькими краплями чорнила, що впали на блакитний ірис. Але згодом, коли дівчина стане жінкою, схоисість ця майже зовсім зникне.
А на думку герцогині та Олів’є Бертена, вони були дуже схожі, і єдина різниця між ними — це літа.
— Як же вона за три роки змінилась! — сказав художник. — Не впізнав би я її. Я навіть тепер не наважусь говорити їй «ти».
— Ото ще! — засміялась герцогиня. — Хотіла б я побачити, як ви Аннету на «ви» кликатимете.
Дівчина, під боязко пустотливим виглядом якої почувалась майбутня жвавість, зауважила:
— Це я вже не насмілюся говорити «ти» панові Бер-тену.
— Збережи цю кепську звичку, дозволяю тобі,— усміхнувшись, мовила мати. — Ви швидко поновите знайомство.
Але Аннета похитала головою.
— Ні, ні! Мені ніяково буде.
Герцогиня, поцілувавши дівчину, з цікавістю, як знавець, розглядала її.
— Малятко, ану поглянь-но на мене! Авжеж, у тебе такий самий погляд, як і в матері. Через якийсь час, коли в тебе буде більше блиску, ти станеш гарненькою. Тобі треба поповніти, не багато, але трохи треба. Ти худенька.
— О, не кажіть їй цього! — вигукнула графиня.
— А чому?
— Так приємно бути худенькою! Я сама хочу схуднути.
Але пані Мортмен обурилась, забуваючи, в запалі гніву,
про присутність дівчини:
— Завжди ви про одне і те ж! У вас і досі з моди не виходять кістки, бо їх легше одягти, ніж тіло! А я з покоління товстих жінок! Тепер усе. худенькі пішли! Це нагадує мені єгипетських корів! Не розумію чоловіків, що захоплюються вашими кістками. За мого часу вони вимагали дечого кращого.
Вона замовкла, викликавши у всіх усмішку, потім додала:
— Подивись на свою матір, малятко, вона дуже гарна, якраз у міру, бери з неї приклад.
Перейшли до їдальні. Коли посідали до столу, Мюзадьє знову повернувся до суперечки.
— А я кажу — чоловіки повинні бути худі, бо вони створені для вправ, що потребують спритності та влучності й несумісні з черевцем. Жінки — то інша річ. А ви як гадаєте, Корбелю?
Корбель зніяковів, тому що герцогиня була надто повна, а дружина його аж занадто худа, але баронеса врятувала чоловіка — рішуче висловилась за стрункість. Рік тому вона сама мусила боротись проти загрози поповнішати і швидко з цим упоралась.
Пані де Гійруа спитала:
— Скажіть, як ви цього досягли?
І баронеса стала пояснювати способи, яких вживають тепер усі елегантні жінки. За їдою нічого не п’ють. Тільки через годину після обіду дозволяють собі випити чашку дуже гарячого, як окріп, чаю. Це всім допомагає. Вона навела декілька яскравих прикладів того, як огрядні жінки за три місяці зробилися тонші від леза ножа.
— Боже, яке ж безглуздя отак себе мучити! — розпачливо вигукнула герцогиня. — Ви нічого-нічогісінько не любите, навіть шампанського. Слухайте, Бертене, що ви думаєте про це, як художник?
— Господи, пані, я художник і можу драпірувати, тому мені байдуже! Коли б я був скульптором, то, либонь, і ремствував би.
— А як чоловік, що ви ставите вище?
— Я?.. Повняву, проте елегантну жінку, те, що моя куховарка називає добрим, пухким курчатком. Воно не жирне, але м’ясисте й ніжне.
Всі засміялися, але графиня недовірливо глянула на дочку й прошепотіла:
— Ні, бути худою чудово, худі жінки не старіють.
Ця думка знову викликала суперечку й поділила товариство. Проте всі майже погодились, що дуже повним особам не слід надто швидко худнути.
Це був привід, щоб зробити огляд знайомих світських жінок і ще раз обмінятися думками про їхню елегантність, шик та красу. Мюзадьє вважав біляву маркізу де Льокріст чарівною, а Бертен вихваляв чорняву пані Мандельєр з низьким чолом, темними очима, величеньким ротом та блискучими зубами.
Він сидів поруч з дівчиною і, зненацька обернувшись до неї, сказав:
— Слухай уважно, НанетоІ Все, що ми зараз говоримо, ти будеш чути принаймні раз на тиждень, аж поки постарієш. За тиждень ти знатимеш напам’ять усе, що думають у світі про політику, про жінок, про театральні вистави тощо. Тобі доведеться лише час від
