І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський
1
Якою б стійкою не була ця ситуація, її треба пройти, треба здолати, бо зупинка в ній позначала б загибель. Тому тут подається вказівка на те, що зупинка спричинила б недостатньо швидкий темп проходження через цю ситуацію, й останньої миті ця переправа через таку ситуацію була б схильною до небезпеки. Ця гексаграма найтіснішим чином, навіть самою назвою, пов’язана з наступною, і для її пояснення необхідно скористатися контекстом наступної гексаграми, де дається образ молодої лисиці, що майже переправилася через річку, але останньої миті намочила хвіст. Щоб цього не сталося, «Книга змін» нагадує: «Сильна риска — на початку. Загальмуєш колеса — підмочиш хвіст. Осуду не буде».
2
У процесі творчості річ вже створена, вона існує як для себе, так і для свого оточення. Сховатися вона більше не може. Її бачать усі. Якби у людини, котра стоїть на другій позиції, тобто там, де перебуває в собі, з’явилося бажання бути прихованою, то це було б для неї недосяжно. Це набуло образу жінки, котра втратила запону на колісниці. Запекла гонитва за своєю невиявленістю, пошуки втрачених запон не можуть тут привести до жодного результату. Коли надалі настане час (а він, безумовно, може настати), тоді все буде відновлено, людина може бути замкнутою в самому собі. Тут це недосяжне, а прийдешнє треба віддати майбутньому. В такому сенсі в тексті сказано: «Слабка риска — на другому місці. Жінка втратить запону на колісниці. Не гони. Через сім днів отримаєш».
3
У цій ситуації, напередодні хаосу, вихід назовні сприймається як вихід для важкої та запеклої боротьби. Не з людьми боротися доведеться тут, а з чимось гіршим. Мається на увазі похід на країну бісів. Перемога над ними має бути отримана. Але ця перемога досяжна лише для того, хто володіє великою силою, а не пересічній людині. Та навіть для такої людини, сповненої сил і життєвого досвіду, для високого пращура, як його називає «Книга змін», ця перемога не дається задарма. Потрібен тривалий термін для її досягнення. Тим більше зрозуміло, що незначній людині в таких умовах діяти не можна. Ось чому в «Книзі змін» сказано: «Сильна риска — на третьому місці. Високий пращур іде в похід на країну бісів. І за три роки переможе її. Нікчемам — не працювати».
4
Переддень хаосу та його наближення відчувається на кожному щаблі цієї ситуації, незважаючи на те, що вона є лише завершенням попереднього етапу. Тому тут необхідно мати на увазі, що жодне досягнення не залишається в руках навіки. В такому сенсі, як нагадування, звучить текст: «Слабка риска — на четвертому місці. І на парчі будуть лахміття. До кінця днів збережи заборони».
5
Усе ближчає вихід із цієї ситуації, все ближчає хаос. Тому тут подається ще раз нагадування про те, що може врятувати людину в тому середовищі, в яке вона неодмінно потрапить у наступній ситуації. Не пишність і розкіш жертв, а правдивість, не зовнішня повнота, а внутрішні сили — ось що може привести його до стійкості в час стихійного хаосу, в який він неминуче потрапить. Аби розшифрувати образи, в яких подається цей афоризм, необхідно взяти до уваги, що нижня триграма (вогонь) звернена на схід, а горішня триграма (вода) — на захід. Те, що було досягнуто внутрішньо, що було досягнуто на перших трьох позиціях, тут уже не має жодного значення. Тому якщо східні сусіди, тобто три нижні позиції, і приносять значну жертву, сенсу в ній уже немає. І тільки те, що людина забирає з собою, прямуючи до хаосу, те, що є невід’ємним для неї, їй особисто належить, тільки це може привести до добробуту. І це незначне, та мала жертва, про яку йдеться в тексті, є нічим іншим, ніж внутрішньою стійкістю та правдивістю, умінням виходити з себе. Тому в тексті сказано: «Сильна риска — на п’ятому місці. Корова, вбита у східних сусідів, не зрівняється з невеликою жертвою західних сусідів. Якщо будеш правдивим, то реально знайдеш своє щастя».
6
У вступі до цієї ситуації було сказано про те, що на початку процесу було щастя, а наприкінці — хаос. Шоста позиція — це перехід до цього хаосу. «Книга змін» не каже, що тут людині загрожує певне нещастя. Вона тільки констатує небезпеку і жах цього становища. Хвиля хаосу захльостує людину. Якщо в першій позиції говорилося про переправу і про небезпеку останньої миті зіпсувати свій шлях, то на цій позиції йдеться про те, що хаос із головою вкриє людину. І тим не менше це необхідно, бо людина мусить вийти зі свого гармонійного розвитку і, свідомо порушивши цю гармонію, рушити в хаос, бо в хаосі віднайде свободу для своєї творчості. Тому в тексті читаємо лише: «Слабка риска — нагорі. Промочити голову. Жах».
№ 64. Вей-цзі. Ще не кінець
Ситуація розгортається так, що нарешті настає хаос, але хаос розглядається не як розпад створеного, а як безконечність, як можливість нескінченної творчості. Не як щось негативне виступає тут хаос, а як середовище, в якому може бути створено щось зовсім нове. Безумовно, ця нова творчість має пройти за законами (і з точки зору авторів «Книги змін», за тими ж законами, що були вказані раніше). В цьому вбачається циклічність «Книги змін». Останньої миті в цій останній ситуації «Книга змін», наче напуття, дає вказівку, що тут може статися і чого треба остерігатися. Найважливіше тут — наявність повноти сил. Краще, якщо їх буде більше, ніж треба, ніж якщо їх забракне останньої миті, бо якби їх не вистачило в останню хвилину, то нічого сприятливого не можна було б очікувати. Ось чому текст каже: «Ще не кінець. Звершення. Молода лисиця майже переправилася. Якщо замочити хвіст, не буде нічого сприятливого».
1
Перша позиція — лише початок цього процесу, тобто початок вироблення необхідних сил, тому можна припустити, що їх тут ще мало. Передусім текст «Книги змін» вказує на те, що людині доведеться дуже пошкодувати, якщо колись, до того, як їй довелося проходити крізь хаос, вона не виробила достатньої кількості сил. Тому в тексті сказано тільки таке: «Слабка риска — на початку. Підмочити свій хвіст. Жаль».
2
У той час, коли людина проходить крізь хаос, єдине, на чому вона може втриматися, це на собі, бо в хаосі нема на що розраховувати. Вона опинилася на другій позиції, яка якраз характеризує внутрішнє життя людини й її замкнутість, цілковитим чином триматися на собі і зберегти себе. Тому в тексті тут ідеться: «Сильна риска — на другому місці. Загальмувати колеса. Стійкість — на щастя».
3
Аж ось настає вихід назовні. Він не може не настати, і третя позиція характеризує саме його. Але тут, коли «ще не кінець», власне кажучи, ще нічого не досягнуто і сил досі бракує. Похід, в який можна вирушити, виходячи з цієї позиції, міг би бути тільки невдалим. І тим не менш