І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

є тим, що названо в «Книзі змін» чином гнізда. Але оскільки вона входить до складу триграми «вогонь» і є сильним жаром цього вогню, то гніздо тут спалене. Залишатися на місці не можна, але і рухатися далі нема куди, бо рухатися далі — означає вийти за межі цієї ситуації. І, з точки зору самої ситуації, кінець її є втратою. Тому, якщо раніше і була можливість руху вперед для відповідного завоювання нових позицій, то тут залишається лише плач про втрачені можливості, і ця втрата показана в образі втрати бика. Нічого сприятливого тут бути не може, бо єдиний вихід зі становища — подолання цієї ситуації загалом і перехід до наступної позиції. Тому текст «Книги змін» каже: «Сильна риска — нагорі. Птахам спалили гнізда. Мандрівник спочатку сміється. А потім волає і голосить. Втратиш бика на площі. Нещастя».

№ 57. Сунь. Проникнення

Під час мандрівки людина проникає в усе нові місця, і сенс попередньої ситуації розглядається тут як самостійний момент. Тому ця гексаграма називається проникненням. Але про­никнути в щось, в якесь стороннє середовище, можна лише поступово, лише в малому може бути тут розвиток. Зміцнівши, просуваючись далі, людина може досягти своєї мети — побачення з тим, що вище за неї, з тим, хто названий мовою «Книги змін» великою людиною. Образно і графічно це проникнення малого показано в тому, що ця гексаграма складається з повторення триграми сунь, в якій одна тіньова риска перебуває під двома світловими. Тіньові, слабкі риски технічною термінологією «Книги змін» позначають мале, а світлові, сильні риски — велике. Позаяк рух рисок іде знизу догори, то тут в образі самої триграми вже позначене проникнення чогось малого та незначного, що може бути лише дуже м’яким і податливим. А це також риски, закріплені коментаторською літературою за триграмою сунь. Ось чому в тексті знаходимо такі стандартні афоризми: «Проникнення. Малому розвиток. Сприятливо мати куди виступати. Сприятливе побачення з великою людиною».

1

Коли щось мале виступає вперед, то воно не може мати велику силу для рішучого руху. Тому перший виступ і перший момент проникнення характеризуються нерішучістю. Людина то наступає, то відступає. Але тривале перебування в такому хиткому стані може призвести лише до зупинки на цій позиції або, іншими словами, до збереження ознак, яких краще позбутися. З такими якостями людина ні в що не зможе проникнути. Якщо проникнення потрібне всій життєвій атмосфері в цій ситуації, то для успішного розвитку тут необхідно зібрати всі сили, які має людина, і рішуче вирушити вперед з усією стійкістю та мужністю, які має воїн. Тому в тексті сказано: «Слабка риска — на початку. Наступ і відступ. Сприятлива стійкість воїна».

2

Друга позиція виражається іноді в образі поверхні землі, іноді ж, як тут, в образі ложа, на якому лежить людина. Але оскільки це проникнення почалося вже на попередній стадії, то тут йдеться про те, що воно перебуває нижче за ложе. Однак на цій позиції, незважаючи на те, що проникнення вже почалося (в перекладі мовою мислення — почалося просування в пізнаване), людина може ще не до кінця довіряти силам свого пізнання. З одного боку, їй доведеться врахувати весь свій досвід, потрібно записати його для нової необхідної діяльності в пам’ять, яка в цьому стосунку схожа на писаря; з іншого боку, їй потрібне передбачення майбутніх подій, а ця здатність у авторів «Книги змін» трактувалася як образ пророка. Людина може в такий спосіб звернутися до своєї здатності пам’ятати і до своєї здатності передбачати в той час, як їй вартувало б віддатися ясній діяльності пізнання. Недовіра до своїх сил пам’яті та передбачення призводить усе ж до того, що вона може вдатися до допомоги своїх сил пізнання. Й якщо вони пов’язані з позитивним, вже сформованим знанням, то в результаті вся ситуація може розгорнутися в позитивний бік. У цьому сенсі текст каже: «Сильна риска — на другому місці. Проникнення розташоване нижче за ложе. Вдатися до переписувачів і пророків — збенте­ження. Щастя. Осуду не буде».

3

Попередня ситуація характеризувала внутрішнє життя. Тут же позначається вихід назовні. Якщо діяльність пізнання на попередньому щаблі виступала як щось позитивне, то тут від пізнання вимагається перехід до дії. Якби людина зупинилася тільки на одному пізнанні й усе знову і знову вдавалася б до нього, то воно, не збагачене досвідом дії, спричинилося б до поверхових знань. Навіть якщо ці акти пізнання були б численними, то все ж час був би втрачений і людині довелося б шкодувати про те, що сили, які вона витрачає на цій позиції, не витратила на попередній. Тому лаконічний текст каже: «Сильна риска — на третьому місці. Багаторазове проникнення. Жаль».

4

Якщо людина досягає четвертої позиції, то вона зуміла подолати всі ті помилки, в яких їй треба було покаятися. Так вона спокутує своє каяття. Тут вона може рухатися далі до досягнення своєї мети. І в цій гонитві за метою, в такому «полюванні», як каже «Книга змін», вона може досягти результатів саме в силу минулих помилок. Якщо тут йдеться про трояке, то тільки тому, що всі сильні риски (крім п’ятої, цілком самостійної) згідно з законом протилежностей тяжіють до цієї четвертої, слабкої риски. Ось чому текст каже: «Слабка риска — на четвертому місці. Каяття зникне. На полюванні здобудеш трояке». У цьому афоризмі збережений традиційний порядок фраз, адже коментар будується на підставі досліджень Вань І.

5

Людина досягає тут завершення процесу проникнення, і його напучує «Книга змін» тільки вказівкою на необхідність збереження стійкості. Уже це гарантує успішний результат. Але при цьому важливо усвідомити дві речі. Перша — що початок процесу (оскільки він визначений причинно-наслідковим зв’язком усіх попередніх вчинків) не підвладний самій людині. І тільки активним втручанням у свою долю людина може домогтися того, що кінець процесу може залежати від її дій. Минуле необхідне, майбутнє вільне. Але коли людина сама береться за побудову своєї майбутньої долі, потрібне глибоке обмірковування вчинків. «Книга змін» каже про те, що за три дні до вчинку його треба обдумати і, здійснивши чин, випробувавши свою думку в практиці, необхідно ще і ще її обмірковувати для того, щоб відповідно до висновків спрямовувати свою діяльність. Ось чому в тексті знаходимо: «Сильна риска — на п’ятому місці. Стійкість до щастя. Каяття зникне. Нічого несприятливого. Не в твоїй владі початок, але в твоїй владі кінець. Обміркуй цю справу за три дні до її звершення і через три дні після звершення».

6

Мета цієї ситуації була досягнута вже на попередній позиції. Тому на шостій зустрічаємо природний для «Книги змін» афоризм, який свідчить про ненадійність цієї позиції. Тут знову йдеться про те, що проникнення перебуває під ложем, тобто згадується про першу риску. Але повернення до неї абсолютно неможливе. Таким чином, сили для подальшого розвитку вже витрачені, витрачені кошти на подорож, як каже «Книга змін». І стійке збереження цієї позиції, якій протиставляється вихід із усієї ситуації, може призвести лише до невдачі. Тому в тексті написано: «Сильна риска — нагорі. Проникнення