Не плач, кохана! - Нік Ремені

23.05.1952 рік

Сьогодні Ольвача «завели» ще з ранку. Ми вивантажилися з чорного воронка. Вишикувалися перед прохідною. Вертухаї походжали перед строєм. Робили звірку.

В цей час Ольвач вже бігав по території хімкомбінату в супроводі вертухаїв. Нічого ніде не знайшовши, лаявся нецензурними словами, потрясаючи повітря наганом.

Навіть за прохідною ми чули його добірний мат.

В строю пронісся тихий говір:

— Напевно, заклали стукачі. Шукають підігрів.

Відкрилися ворота прохідної. Нас запустили на територію об'єкта.

В роздягальню Моториста відразу заскочив Василь Іванович:

— Сьогодні відповідальне завдання. Готуйте бетон.

— Всі — до бетономішалки, — розпорядився Соломон.

Вони з Черчилем першими вийшли до бетономішалки. Взяли в руки лопати. Я хотів було побігти на основне виробниче приміщення, але Соломон зупинив мене:

— Ти сьогодні цілий день повинен знаходитися на цьому об’єкті. Ні на хвилину нікуди не відходь. Зрозумів?

— Зрозумів.

— Так-то.

По тону, з яким говорив Костя, я зрозумів, що сьогодні відбудеться важлива подія, яка має безпосереднє відношення до мене. Вона, напевно, стосувалася Ольвача.

В цей час Окуджава кинув совкову лопату, якою він працював поруч з нами, сказав, що йому треба відлучитися.

На шляху до виробничого приміщення він зіткнувся з розгніваним Ольвачем.

— Якого біса груші хрєном збиваєш, — закричав той, розмахуючи наганом. — Марш працювати.

— Слухай, начальник, — сказав Валера. — Ти злякав паханів. Вони побачили тебе, заскочили в трансформаторну підстанцію, кинули якийсь пакет і вискочили. Цікаво, що б це могло бути?

Ольвач недовірливо подивився на Валеру. Він ніколи не стукав начальству. Музикант, співак і поет займався випивками, і від наркотиків не відмовлявся, але жодного разу нікого не закладав. Дивно.

— Трансформаторна закривається на замок. Не городи дурниць, — сказав Ольвач.

— Замок для видимості висить. Він не закривається на ключ, — спокійно промовив Окуджава.

Ольвач приймав рішення миттєво. І зараз не змусив себе довго чекати. Миттю побіг до трансформаторної. Замок дійсно не був закритий на ключ. Капітан зняв його. Відкрив двері в приміщення. На металевому ящику він побачив пакет, який був завернутий в папір.

Кинувся до нього. Схопив і завалився на підлогу, убитий струмом високої напруги.

Вертухаї, які супроводжували Ольвача, знайшли прорив колючого дроту і усували його. Коли з поривом було закінчено, вирушили на пошуки свого начальника. Вони побачили його в трансформаторній підстанції. Він лежав без руху на бетонній підлозі.

— Іване, подивися, що з начальником? — сказав один іншому.

— Ти сам подивися. Там висока напруга.

— Що ж нам робити? — заметушилися вертухаї.

— Ти біжи на прохідну, клич начальство, а я електрика знайду, — сказав Іван.

Електрик зайшов на підстанцію в супроводі виконроба Василя Івановича. Вертухаї підняли з підлоги неживе тіло. Наган вислизнув з рук мертвого і впав на бетонну підлогу.

Коли електрик знеструмив підстанцію, туди вже приїхали медики, слідчі, експерти. Медики констатували смерть капітана від струму високої напруги. Слідчі повинні були дати відповідь: він помер від струму високої напруги випадково, чи це було навмисне вбивство.

25.05.1952 рік

Наша бригада дізналася про смерть Ольвача першою. Валера Окуджава розповів, що він проходив біля трансформаторної підстанції, побачив, як туди заскочив капітан, як він повалився на підлогу.

Черчіль поставив лопату і урочисто промовив:

— Добігався.

Робота на бетономішалці відразу припинилася. Незважаючи на те, що сьогодні нам дали відповідальне завдання.

Братва поспішала поділитися один з одним радісною новиною.

— Нікому тепер буде потрошити подушки і матраци, заглядати у всі дірки, — сміявся Валера Окуджава.

Соломон подивився в мою сторону, і, підморгнувши, сказав:

— Знайшов те, що шукав.

Мене розпирало від радості. Не втримався, на листочку написав Клаві всього три слова: «Ольвача вбило струмом».

Соломон вирвав аркушик з моїх рук:

— Слідакам інформацію даєш для роздумів.

— Всього три слова.

— Ніяких слів. Вона і так дізнається.

Коли ми залишилися одні, Соломон заговорив про Ольвача:

— Собаці собача смерть.

— З моїх знайомих ніхто не висловив по йому жалю, — додав я.

— Табірне начальство теж не в жалобі. Йому вигідно виставити смерть Ольвача, як нещасний випадок. Смерть від руки зеків?! Сам розумієш. Це надзвичайна подія, — Костя заходив по кімнаті.

— Мене його смерть не торкнеться?

Слідак копати буде під тебе. Він дізнається, що Ольвач ґвалтував твою подругу, що в тебе з нею любов. З ревнощів ти міг його замочити.

— Але я ж цього не робив.

— Зрозуміло. Але він, в залежності