Крижаний - Янина Кап (Зоя Маг)
Час ішов, і життя поступово ставало спокійнішим, але насиченим. Леонід доклав чимало зусиль, щоб охоронна компанія «Перун» виросла до серйозного рівня. Після успішного контракту з великими корпораціями компанія почала обслуговувати не тільки бізнеси, але й державні об'єкти. Сергій, якому Леонід довіряв беззастережно, став директором компанії, успішно керуючи щоденними справами та залучаючи нових клієнтів.
Леонід тепер більше часу проводив удома. Вперше за довгі роки він дозволив собі жити без постійного напруження. Дні проходили в затишку, спокійних розмовах із Любою й очікуванні появи їхньої дитини.
Олег, хоча й намагався виправити свою помилку, все ж не зміг знайти місця у новому житті Леоніда. Його почуття провини не давали спокою, і зрештою він вирішив поїхати за кордон, щоб почати все з чистого аркуша. Леонід не тримав зла, але розумів, що Олегові потрібен цей крок, щоб знайти себе.
***
Інша історія — Павло. Після довгих місяців напруження його шлюб із Тетяною все ж таки розвалився. Фатальним став день, коли Тетяна несподівано з’явилася в його кабінеті, щоб запросити на обід, і застала там його з Ларисою. Сцена була гучною, і хоча Павло намагався все пояснити, Тетяна більше не хотіла нічого чути. Вони розлучилися швидко, і Павло зник із поля зору Люби й Леоніда.
***
Люба і Леонід одружилися тихо, без зайвих церемоній. Розпис був невеликим, лише в присутності найближчих друзів і Романа, який приїхав спеціально з Польщі. Люба жартувала, що це найшвидше й найспокійніше весілля, яке вона могла собі уявити. Леонід же просто усміхався, знаючи, що це саме те, чого вони обидва хотіли.
— Ти моя дружина, і це головне, — сказав він їй у той вечір, коли вони повернулися додому. — Решта не має значення.
Їхнє життя стало тихим, але насиченим. Люба звикала до ролі дружини й майбутньої матері. Вона досі не вирішила, чим хоче займатися, але поки що її дні були сповнені турботами про будинок, підготовкою до народження малюка й короткими зустрічами з подругами.
— Я боюся зійти з розуму в декреті, — сказала вона якось Леонідові, коли вони сиділи разом за вечерею.
— Ти не зійдеш, — відповів він, усміхнувшись. — У тебе є я, Ромко, і скоро буде маленький, який не дозволить тобі занудьгувати. А коли захочеш повернутися до роботи чи знайти своє заняття, я тебе підтримаю.
Люба кивнула, відчуваючи, як багато спокою й сили дає їй його впевненість.
***
Їхнє життя текло плавно, сповнене маленьких радостей і тепла. Незважаючи на всі труднощі, які їм довелося подолати, вони нарешті знайшли своє місце в цьому світі. Будинок наповнювався сміхом, очікуванням нового життя й спокійним щастям, яке вони так довго шукали.
Кінець
