Після кави - Абдул Рашид Махмуді
— Грецька страва, яку любить твій дядько Салем, — сказала вона. Але Мідхат відкусив, а потім з огидою відсунув тарілку від себе.
— Тоді що ти хочеш, мій любий? — запитала його Маріка.
— Я хочу кукурудзяне кьофте, яке готує моя тітка Ханія, — відповів малий.
Маріка так засміялася, що в неї на очах виступили сльози.
— Ну, Мідхате, тітка Маріка не вміє готувати кукурудзяне кьофте.
— Мені байдуже. Придумайте щось, — відповів Мідхат, не злякавшись.
І вона мала щось придумати. «Я не можу достукатися до нього», — казала вона собі, невдало застосовуючи кожну хитрість, щоб спробувати спокусити його. Тоді жінка гнівалася на нього й плакала від безнадії. Доглядати за ним було складно. Її плач лише посилювався, і тоді хтось запитав би: «Чому ж не відправити хлопчика назад до родини й не позбутися цього тягаря?» Біда полягала в тому, що це сільська дитина, а Салем знав, якими хитрими можуть бути сільські люди. Мідхат заспокоював жінку, жартуючи по-грецьки, а чоловік утрачав глузд, коли чув, як вони вдвох спілкуються в цілковитій гармонії, залишивши його на самоті.
Щойно Мідхат прибув до Ісмаїлії, почали з’являтися всі хвороби, які ховалися під шкірою протягом усього його сільського життя. Проблема була не у вартості лікування. Боляче було втрачати увагу Маріки. Численні скарги дитини змушували її залишати подружнє ліжко й допізна перебувати в спальні дитини або спати біля нього. І якщо вона лягала спати в спальні — крутилась, майже не спала, прислухалася до того, що відбувалося в сусідній кімнаті. І якщо чула, що дитина плаче — а він часто прокидався з плачем, — вона поспішала до нього. Бідолашний хлопчик мочився в ліжко, бачив жахи уві сні, у нього носом йшла кров, він бився у гарячці, боліло горло. Це ставалося раз за разом. І, як на диво, вона ніколи не нарікала та не скаржилася, а робила все необхідне з неймовірною точністю. Про секс більше не йшлося, ніби вона втратила бажання до нього. Наче погодилась на шлюб без сексу, якщо не вважати рідкісних випадків.
Але Салем прагнув від неї цього щовечора. Він був тричі одружений і ніколи не знав нічого подібного. Він був шокований тим, як жінка відмовилася від сексу заради дитини, яка навіть не була їй рідною. Як вона могла забути традицію, що склалася в них за всі ці роки? Вона більше не виявляла бажання або готовності зустрітися з ним у ліжку. Він завжди мав запитати, наполягти й тиснути на неї, аби вона погодилась. Коли трапилося так, що вона поступалася, то не віддавалась повністю. Її вуха прислухались до сусідньої кімнати, готові виявити будь-які ознаки руху. Інколи вона не поступалася, а сердилася й залишала його, кидаючи в ліжку на всю ніч. Чому вона не відчувала його страждань? Як вона могла ігнорувати його потреби? Тієї ночі вона знову залишила його в цьому тривожному стані. Чоловік уявляв собі, як подорожує до неї вночі. Сільська дорога була тиха, і тільки здалеку чути квакання жаби. Його кобилка бігла вздовж... так, як він хотів, щоб вона їхала. А вночі від фруктових гаїв ліворуч доносився аромат манго. Він зрадів, побачивши дерево сірісу перед її балконом. І ось зустріч із нею, а на ній тільки нічна сорочка: яка ж радість!
* * *
Пан Петрос стояв за стійкою, стурбовано спостерігаючи за своєю дочкою, помічаючи її тривалу розмову з Салемом, поки вона його обслуговувала. Чому вона приділяла йому більше уваги, ніж іншим клієнтам? Салем був одним із його найкращих клієнтів, і він відомий у місті — його батько був одним із найбільших землевласників, і жили вони в особняку між лісом і містом Факус. Але Петрос не хотів, щоб його донька зараз із кимось фліртувала, не кажучи вже про стосунки з мусульманським «арабом», який уже тричі був одружений. Вона була ще молодою дівчиною, і в будь-якому випадку після отримання середньої освіти збиралася вступати до Атенського університету. Жителі Абу Кабіра повністю прийняли його й не заперечували проти бару, хоча вони були мусульманами і вживання алкоголю вважалось гріхом. Меншість, яка справді пила, як і Салем, була з ним у чудових стосунках, і цього було достатньо. «Ми тут гості, навіть якщо ми постійно живемо тут», — завжди говорив він дружині та доньці. Ні, він не хотів вступати в співтовариство з мусульманами. Деякі араби вживали алкоголь, але не відкрито, і їхні замовлення доставляли додому. Деякі з них постійно приходили, аби випити заборонений келих вина, стверджуючи, що лікар прописав це, щоб заспокоїти шлунок, і в цьому немає нічого поганого. Тут були раді всім, і Салем був одним із небагатьох, хто приходив як поїсти, так і випити, оскільки він любив грецьке мезе[24] й платив щедро. Чи привабили Маріку його щедрі чайові? На це сподівався Петрос і молився Богу, щоб справа не зайшла далі, ніж бажання доньки отримати чайові. «Бережи нас Боже», — як кажуть мусульмани. Чоловік був гарний і стильний; він носив костюм і феску та ходив із ціпком з чорного дерева. Петрос бачив, як його дочка тепло вітала Салема біля дверей, коли він прив’язував коня.
— Хіба я не казав тобі не раз триматися подалі від арабських чоловіків? — звернувся Петрос до Маріки, коли Салем пішов. Він був шокований її відповіддю.
— Але я люблю цього чоловіка.
— Що? Коли?! — запитав він, важко ковтаючи слину. Батько хотів запитати, як довго це триває. І чому він раніше нічого про це не чув? Але то було неважливо. Через шок він утратив здатність притомно говорити. Важливим було те, що Маріка поїде до Греції для навчання в університеті, і він покладав великі надії на її університетську освіту. Батько хотів
