Згадай мене - Уляна Пас

- Ромо… - уста заледве ворушаться, але я однаково кличу друга. Він щойно життя мені врятував, але сам… 

Я знаходжу його поглядом. Бачу спочатку руку, засипану уламками, а тоді й голову. На ньому лежить шматок від дивана, а голова залита кров'ю. Рома не ворушиться, і страх за друга стає просто шаленим. 

- Ромо… - намагаюся піднятися, але тіло мене не слухається. Навколо надто тихо, наче вимкнули всі звуки. Я не відчуваю болю, але зробити що-небудь також не виходить. Лише сльози продовжують стікати обличчям. І, коли свідомість мене таки покидає, я встигаю ще раз покликати свого друга.

- Ромо…