На краю ненависті - Уляна Пас

Всередині все ще сидить знайомий водій і, поки я відкриваю пляшку з водою і жадібно п’ю, він не зводить з мене погляду. Це дратує. 

- Якщо хочеш щось сказати, то говори, - втамувавши спрагу, повертаю пляшку на місце та сідаю у крісло подалі від блондина. 

- Може, познайомимося спочатку? - широко усміхається, і я злукавлю, якщо скажу, що усмішка йому не пасує. Тільки-от чи потрібно мені це знайомство… Наче й так немало проблем.