Анна Київська – королева Франції - Валентин Лукіч Чемеріс

Перед Золотими ворітьми столиці давньої Русі воно зупинилося, як пишуть історики, з «почуттям подиву й захоплення». Брат Анни, Всеволод Ярославич, зустрів перед Золотими воротами французів і вітав їх вишуканою латиною.

І вже пишне французьке посольство їде вулицями Києва, їде неспішно, бо вражене побаченим – посли тільки крутять головами навсібіч. Їдуть під бемкання дзвонів кількасот київських церков і храмів. І посли від самих парадних воріт дивувалися тим церквам, золотим баням, пишним кам’яним палацам та хоромам бояр, а назустріч їм повільно виростала громада Софії Київської…

У Святій Софії прибульців з далекої Франції чекав урочисто-пишний прийом. Посли й там крутили головами, вражені фресками, сяйвом мозаїк, що вкривали стіни і склепіння. Піднявшись східцями великої круглої башти, посли опинилися нагорі, де їх зустріла княжа родина.

І врочисто пролунали слова:

– Генріх I Капетинг, король Франції, просить у великого князя Київського руку його дочки Анни… Адже навіть до Франції дійшла слава про чари принцеси, себто Анни… Король велів передати, що він «зачарований розповідями про її досконалість».

Все своє дотеперішнє життя я був певний (та й досі певний і завжди буду певний): шлюб (родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою) буває лише один. Той шлюб, коли… Процитую письменника:

«Стояла тополя уся в серпанку, струнка і тремтяча, як наречена, що йде до шлюбу». Гм… Це тополя, а що вже буває з нареченою, яка йде до шлюбу – зайве й говорити. Бо шлюб є шлюб. На все життя – хоч дехто й по кілька разів шлюбиться, але ж кожен раз – із любові. Неодмінно!

А виявляється, шлюбів у роду людському багато.

Скажімо:

Тимчасовий шлюб. Тривалість його визначається згодою сторін, про що й зазначається у шлюбній угоді. Як тільки строк, який за угодою був укладений, закінчується, шлюб та інші правові відносини між подружжям вважаються такими, що припинилися.

Цивільний шлюб – оформлений у відповідних органах державної влади без участі церкви. (В Україні – єдино можливий вид шлюбу, на який поширюється цивільне право.) Також цивільним шлюбом («громадянським») помилково називають співжиття двох.

Церковний шлюб. У багатьох країнах має юридичну силу, в деяких є єдиною легальною формою шлюбу. В православ’ї, протестантизмі і в католицизмі укладення шлюбу є одним із таїнств – вінчанням.

Мезальянс – шлюб між особами нерівного стану.

Морганатичний шлюб – різновид мезальянсу, в результаті якого особа нижчого стану не підвищує його.

Гостьовий шлюб – зареєстрований належним способом шлюб, за яким подружжя не веде спільне господарство, а живе кожне окремо.

Фактичний шлюб – незареєстрований, у деяких країнах це – «сожительство». Часто термінологічно його називають «цивільним» – відносини між партнерами не оформлені в установленому законом порядку. Але права дітей, народжених у такому шлюбі, не відрізняються від прав дітей, народжених поза шлюбом.

Шлюб з розрахунку – такий союз встановлюється заради особистої вигоди чи якихось інших стратегічних цілей – любов’ю тут і «не пахне».

Фіктивний шлюб – може укладатися з різних причин: отримання громадянства, політичного притулку, житла, спадку, отримання пенсії та інші корисливі цілі.

Шлюб з принуки, коли одна або обидві сторони одружилися без його чи її згоди або й супроти неї.

Шлюб «по зальоту» – силуваний шлюб за наявності незапланованої вагітності.

Компенсаційний шлюб – традиційна практика шлюбів з принуки – для вирішення міжплемінних чвар.

Шлюб за домовленістю – практика, коли хтось, крім самої пари, робить вибір жениха чи нареченої, ігноруючи сам процес знайомства, зближення.

Полігамія – одночасне перебування чоловіка у шлюбі з кількома жінками. В шаріаті кількість жінок обмежена – не більше чотирьох.

Поліандрія – одночасне перебування жінки в шлюбі з кількома чоловіками, зустрічається рідко. Наприклад, у народів Тибету, Гавайських островів.

Груповий шлюб – історично первинна форма шлюбу, за яким у шлюбні відносини вступають роди людей, а не окремі люди.