Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко
Улюбленою моєю грою з раннього дитинства було складання іграшок Я відразу ж виробив собі чітку систему, за якою іграшки, якими я бавився на вулиці, ніколи не лежали поряд із призначеними для домашнього використання, адже це негігієнічно. Починаючи з трирічного віку я щотижня мив усі домашні іграшки у розчині теплої води з милом і щодня робив це з іграшками для вулиці. Я сортував іграшки за частотністю вживання, кольором, розмірами, постійно працював над удосконаленням системи їхнього розташування й вимагав від батьків перенесення в підвал кожної іграшки, з користування якою я (на мою думку) виріс. Однією з улюблених іграшок мого дитинства була ганчірка для витирання пилюки, яку мама зобов’язана була регулярно прати. І я докладав чималих зусиль, повзаючи попід ліжками й витираючи там бруд, чим завжди легковажила наша хатня робітниця. Я щотижня витирав пилюку навіть на шафі, за що одного разу поплатився, бо, звалившись донизу, надщербив собі передній зуб. Я майже ненавидів власних батьків, коли вони брали на посаду хатньої робітниці безвідповідальну особу, яка вважала, що витирати пилюку та пилососити потрібно лише раз на тиждень, а часом не робила і цього, або робила не надто ретельно. Здається, крім мене це нікому не заважало, а на мої зауваження щодо її роботи батьки лише легковажно махали рукою, а якщо я скаржився надто часто, міняли хатню робітницю. Але переважно зміна ця не дуже покращувала ситуацію.
Подорослішавши, я перебрав ці відповідальні функції на себе і примусив їх відмовитися від послуг найманих осіб, які ніколи не бувають достатньо старанними. Батьки зітхнули з полегшенням, їм набридли мої постійні скарги на те, що в домі неприбрано. Я теж зітхнув із полегшенням, бо не міг далі спостерігати такого недбальства. Пилосотом я навчився користуватися раніше, ніж говорити повними реченнями, і дуже страждав, спостерігаючи, як мої однолітки у дворі їдять немиті овочі та фрукти, навіть не замислюючись над наслідками ймовірного захворювання на дизентерію. Я ніколи не куштував немитих овочів та фруктів і пишаюся цим.
Я люблю вставати о шостій ранку й виходити на невеличку прогулянку, щоб спостерігати, як німецькі домогосподарки розчином спеціального порошку миють асфальтовані доріжки перед своїми будинками. Вони викликають моє щире захоплення, ці служительки культу чистоти і дезінфекції. Антисимвол поняття «дизентерія», як біле і чорне, як дволикий Янус, як доктор Джекілл і містер Гайд, як покарання і помилування, як гріх і праведність. Єдиним засобом, який дозволяє уникнути дизентерії, є дезінфекція, а розплатою за легковажне ставлення до Її Величності Дезінфекції є дизентерія. Коло замикається на традиційному щоранковому прибиранні, ритуальному і символічному, пропустити яке означає вибити себе зі звиклого щоденного ритму і наштовхнутися на небезпеку опинитися посеред некерованого, а тому небезпечного хаосу.
Єдине, що не подобається мені у надто ретельному прибиранні, це те, що при цьому знищується багато цікавих і приємних природних запахів, які заміняються на солодкаві мильні аромати миючих засобів. Думаю, давно настав час випускати нову серію непарфумованих миючих засобів для людей із хорошим смаком. Треба буде з часом вигідно продати цю ідею. Узагалі приємність чи неприємність запаху часто виявляється досить відносною. Наприклад, дитячий підгузник, наповнений сечею, пахне не надто приємно, але якщо уважніше принюхатися, то запах цей дуже нагадуватиме якусь харчову приправу, і часто схоже пахнуть чіпси, запах яких навряд чи хтось наважиться назвати неприємним. А якщо принюхатися ще уважніше, то починає здаватися, що природний запах підгузника значно апетитніший, ніж та хімічна суміш, яка має на меті викликати посилений апетит.
Шкіра немовлят пахне свіжим молоком, волоссячко на тім’ї — зерном, а відразу після прогулянки домішується легкий аромат весняного вітру, в якому є свіжість і трохи пилюки. Дитяче ліжечко вранці пахне картопляним пюре зі сметаною.
Коли я знайомлюся з жінками, мені завжди дуже цікаво, як пахнуть їхні зап’ястя, але не вранці, після душу, коли шкіра вбирає в себе хлорку і парфуми, а під вечір, після того, як запахи збиралися там протягом цілого дня. У деяких жінок зап’ястя тоді пахнуть корінням дерев, це страшенно збуджує. Я пам’ятаю, як пахли зап’ястя кожної моєї коханки. На початку, коли ми були ще ледь-ледь знайомі, вони пахли по-іншому, ніж перед тим, як ми розходилися. Пам’ятаю цей запах навіть у тих, чиї імена давно стерлися з моєї пам’яті, як і тих, про кого я ніколи з певністю не міг стверджувати, сірі в них очі чи зелені.
Шкіра в жінок часто пахне дріжджовим тістом і хлібним квасом, особливо під волоссям, на чолі, я люблю пересвідчуватися в цьому, цілуючи жінок у перенісся або збираючи запах на кінчики своїх пальців і згодом жадібно вбираючи його ніздрями.
Коли жінка хоче мене, вона має металічний запах свіжого м’яса, гірчиці, запах солоної води і грудки замерзлого масла, розрізаної навпіл. Спальня, в якій кохалися, вранці пахне хлібним м’якушем. І хоча саме по собі свіже м’ясо так само мало еротичне, як солона вода, буханка хліба, не кажучи вже про замерзле масло, усі ці компоненти разом створюють запах, який викликає еротичні асоціації. Добре ще, що запах цей, виникаючи в інтимний момент, не викликає зворотних кулінарних асоціацій.
Я з дитинства мріяв стати прибиральником, —
