Білий тюльпан - Морозова Ліза

— Яка дивна картина, я не знаю чому, але вона мене лякає. Сказала Ана-Бель.

Сьюзі-Рен підійшла ближче

— Справді, виглядає моторошно. Щось вона мені не подобається, може вона проклята? Зауважила Сьюзі-Рен

— Можливо, може спалимо її? Запитала Ана-Бель з запаленими вогнями в очах.

— Ти що здуріла? А якщо хтось дізнається?

— Та яка різниця? Все одно вона нікому не потрібна, і взагалі, я старша тому я вирішую! Неси сірники, спалимо її на подвірʼї поки там нікого нема. Впевнено сказала Анна-Бель.

— Добре, але якщо що, вина ти! Роздратовано сказала Сьюзі-Рен.

Дівчата швидко вискочили через вікно, залишивши за собою темну квартиру, сповнену тиші та пилу. Анна-Бель несла картину, обережно затиснувши її в руках, а Сьюзі-Рен стискала коробку сірників, нервово озираючись.

— Давай сюди, біля сміттєвих баків, тут нас ніхто не побачить, — прошепотіла Анна-Бель, зупиняючись на занедбаній ділянці двору.

Вона поставила картину на землю, а потім витягла з кишені запальничку, яку вкрала у батька ще кілька тижнів тому.

— Чекай… а якщо справді щось піде не так? — вагалася Сьюзі-Рен, але сестра її не слухала.

Анна-Бель чиркнула запальничкою і піднесла вогонь до краю полотна. Спочатку нічого не відбувалося, та за кілька секунд фарби почали темніти, полум’я повільно охопило нижній кут картини.

Раптом різкий порив вітру змусив вогонь спалахнути ще сильніше. Обличчя дівчини на картині здавалося змінюється — ніби її очі стали глибшими, темнішими, а губи розтягнулися у ледь помітній посмішці.

— Ой, дивись! — вигукнула Сьюзі-Рен, відступаючи назад.

Анна-Бель на секунду завмерла, але потім різко відпустила картину. Полотно палахкотіло, тріщало, вогонь поглинав його, залишаючи лише чорний попіл.

Кінець