Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа - Альфред Деблін

ISBN 978-617-7585-13-7

УДК 821.122.24)6-31

Про автора

Альфред Деблін

/Alfred Döblin/

(1878–1957) — німецький письменник, відомий передовсім завдяки експериментальному роману «Берлін Александерплац» (1929), який сьогодні вважається одним із найважливіших німецькомовних прозових творів XX століття, а також завдяки роману «Гори моря і велети» (1924), створеному на перетині футурології, фантастики, антиутопії та абсурду.

В «Берлін Александерплац» Деблін демонструє досить своєрідне й оригінальне бачення техніки романної оповіді, в якій він використовував прийоми колажу, потоку свідомості та відтворення справжнього питомого мовлення вулиці, без звичної авторської літературної обробки.

Лікар-невропатолог за професію, Деблін практикував у східному Берліні двадцятих років минулого століття, цей досвід і ліг в основу «Берлін Александерплац», дозволивши його автору буквально зробити зліпок життя тогочасного Берліна і перенести його на сторінки роману у всьому його калейдоскопічному багатогранному різноманітті. Роман був кілька разів екранізований і ліг в основу однойменного культового фільму Райнера Вернера Фассбіндера (1980).

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

с. 13: <…> чотири [року] => роки добігли кінця <…>

с. 13: <…> позирав із дедалі більшою [відразю] => відразою <…>

с. 44: <…> а вона й досі [трималатйого] => тримала його руку <…>

с. 62: <…> його дружина [зоміла] => зомліла.

с. 69: <…> не варто на них [сподіватся] => сподіватися,

с. 76: <…> стариганя, який [порадав] => порадив йому <…>

с. 102: Та йдіть уже, Біберкопфе, [давате] => давайте, йдіть, заради бога <…>

с. 107: <…> вони намагаються [вхопти] => вхопити його, але не можуть дістати <…>

с. 113: [Начальних] => Начальник робить обхід <…>

с. 131: [Вн] => Він повів коротуна Людерса <…>

с. 133: Власне з Францом [Біберкопфон] => Біберкопфом не сталося ніякої біди.

с. 157: <…> будинок буде знесено, змінилася [коньюнктура] => кон'юнктура.

с. 167-168: Ґернер [простягнає] => простягає йому руку.

с. 200: <…> про що вона до цього дня навіть не [здогадувался] => здогадувалася.

с. 208: <…> курс [омолодженя] => омолодження за Штайнахом пройшов.

с. 243: Тепер ви [бачете] => бачите Франца Біберкопфа <…>

с. 248: А якщо мертвий — [той] => то й поготів <…>

с. 250: <…> видно, що вона, по-перше, [немає] => не має грошей <…>

с. 265: На сходах вони зіткнулися з [Шрайберома] => Шрайбером, що біг як очманілий.

с. 268: Шрайбер мене ледь не застрелив, але [дзузьки] => дзуськи, не бути цьому. Франц підняв свою єдину руку, яка в нього залишилася: [дзузьки] => дзуськи, не бути цьому!

с. 287: А працювати — [дзузьки] => дзуськи!

с. 290: Він упирається, каже: та знаю я [тут] => ту дівку <…>

с. 292: Каже, що проспала, але [Фрац] => Франц відчуває: щось із нею не так.

с. 296: Знаєш, Франце, Міца аж [розміялася] => розсміялася.

с. 299: Міца у своїй [білі] => білій сукні сидить на ослінчику <…>

с. 300: <…> то який же вітрюган на морі мусить [буди] => бути?

с. 304: <…> судді мають [буди] => бути республіканськими, справедливими <…>

с. 304: <…> соціальному [закріпачення] => закріпаченні робочого люду.

с. 311: <…> назавтра знову гуляє з тим [пройдисвідом] => пройдисвітом <…>

с. 315: <…> а та все ще замріяно [усміхаєтся] => усміхається сама до себе.

с. 322: «[Марксистьке] => Марксистське таємне судилище»

с. 329: Франц [здригнувя] => здригнувся: «Що?!»

с. 345: <…> на [возкалі] => вокзалі Алекс заледве можна проїхати <…>

с. 358: Зонненбурґ — [красивна] => красива назва, та для відпочинку це місце не дуже годиться <…>

с. 358: Та на волі залишилося багато інших, і [незадаром] => незабаром вони візьмуться за роботу.

с. 362: О десятій починають [порбиратися] => пробиратися вниз <…>

с. 382: [Невтримий] => Невтримний потяг бити, бити, бити.

с. 415: Похвалив [померих] => померлих.

с. 431: <…> коли його допитували в поліцейському [управліні] => управлінні <…>

с. 436: <…> мені треба [купути] => купити собі нове вбрання <…>

с. 465: Сходами тупотять троє [поліцейський] => поліцейських <…>

с. 466: Все [даремо] => даремно, все даремно!

с. 533: Фредеріці якраз [виповинилося] => виповнилося сімнадцять років <…>

с. 540: Чи пише епік в презенсі, в [імперекті] => імперфекті чи в перфекті <…>

с. 556: Деблін [закінує] => закінчує гімназію <…>

Примітки

1

Трамвайний маршрут № 41 — Деблін під час написання роману послуговувався схемою транспортних маршрутів та планом міста Берліна за травень 1928 року.

2

Бе Цет — скорочення від назви «Берлінська газета». Це видання досі існує в Берліні.

3

Район Розенталерплац на північ від вокзалу Александерплац Деблін називав «темною, підозрілою місцевістю», оскільки там мешкали представники Берлінського «дна».

4

Ашинґер — пивна кнайпа на Розенталерштрасе, один з чотирьох берлінських закладів родини Ашинґер.

5

Універсальний магазин Тіца — насправді магазин Тіца був розташований на північному боці Александерплац, на розі Розенталерштрасе стояв магазин Вертгайма.

6

Майже дослівна цитата з прусського тюремного статуту 1923 року, який був узятий за основу для статуту Теґельської в'язниці. В романі використовується багато цитат і парафраз із нього.

7

Перший рядок патріотичної пісні Макса Шнекенбурґера «Варта на Райні» (1840). Ця пісня є одним із лейтмотивів роману.

8

Книга Естер 2, 5–7.

9

Припис із Вавилонського талмуду.

10

З єврейських правил кошерного харчування, за Книгою Левит 11 та 17.

11

Єремія 51, 9; 50, 8; 50, 35.

12

Ґеорґ Кастріоті Скандербеґ (1405–1468) — національний герой Албанії, лідер антиосманського повстання.

13

«Без батьків» — фільм Франца Гофера, що вийшов на екрани Німеччини 1927 року.

14

Початок народної німецької пісні «Королівські діти» зі збірки «Чарівний ріг хлопчика».

15

Пародійне переінакшення першого рядка патріотичної пісні-тосту, або Баварської польки.

16

Перший рядок рефрену пісні «Варта на Райні».

17

Пародіювання рефрену з оперети Вальтера Колло «Уявний барон».

18

Цитата з рефрену шляґера «Учора перед прогулянкою» з ревю «Гріхи світу».

19

Цитата з німецького варіанту пісні Ірвіна Берліна «Always» (1925).

20

Лікер на травах однойменної фірми, що мала осідок у Берліні.

21

Берлінська лічилка.

22

На картині зображено події 2 вересня 1870 року, коли Наполеон III після поразки під Седаном передав свою шпагу королю Вільгельму І, якого 18 січня 1871 року проголосили у Версалі німецький кайзером.

23

Перший рядок вірша «Відповідь солов'я» (1844) Гофмана фон Фаллерслебена (1798–1874), автора «Пісні німців».