Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа - Альфред Деблін
1928
Основні дати життя Альфреда Дебліна
10 серпня 1878 року — Альфред Деблін народився в місті Штеттин (сьогодні польський Щецин) в асимільованій єврейській родині. Він був четвертою дитиною Макса та Софії Деблінів. Батько — Макс Деблін (1846–1921) походив з Познані, він був кравцем та власником крамниці одягу. Мати — Софія Деблін, в дівоцтві Фрайденгайм (1844–1920), була дочкою заможного комерсанта.
1885 рік — Альфреда записали до реальної гімназії Фрідріха-Вільгельма. Незважаючи на сильну короткозорість, батько відмовлявся купити синові окуляри, тож Альфред був змушений завжди сидіти за першою партою. У нього рано з'явилося зацікавлення літературою. Загалом потяг до мистецтва йшов від батька, який грав на піаніно й скрипці, малював та співав у синагозі. Натомість мати Дебліна була насамперед практичною жінкою.
1888 рік — Макс Деблін закохується в Генрієтту Цандер, молодшу за нього на 20 років, і, зазнавши банкрутства, тікає разом з нею до Америки. Альфред із матір'ю, братами й сестрою переїздить до Берліна, де вони знайшли притулок у заможного брата матері Рудольфа. Батько невдовзі повернувся з Америки, та дві його спроби примирення закінчилися нічим. Родина тривалий час жила у великій фінансовій скруті.
1891 рік — Альфред знову пішов до школи, пропустивши три роки через переїзди та брак грошей, щоб платити за навчання. У Кельнській гімназії Берліна Деблін знову захопився літературою. Його улюблені автори: Святий Августин, Спіноза, Кляйст, Гельдерлін, Достоєвський, Шопенгауер, Ніцше.
1900 рік — Деблін закінчує гімназію. Цього ж року він пише свій перший короткий роман «Шалені коні». Багато займається музикою. Захоплюється Ріхардом Вагнером, Йоганном Брамсом, Гуґо Вольфом. Знайомство й початок багаторічної дружби з письменником, музикантом, художнім критиком Герватом Вальденом (1878–1941).
17 жовтня 1900 року — Деблін вступає на медичний факультет Берлінського університету, відділення неврології та психіатрії. Навчання фінансує брат Людвіг та інші родичі. В університеті Деблін також відвідує курси філології та філософії.
1901 рік — пише новелу «Пробудження», починає роботу над романом «Чорна завіса»..
1903 рік — знайомиться з багатьма представниками берлінської богеми, зокрема з Елізабет Ласкер-Шулер, Паулем Шеербартом, Франком Ведекіндом, Еріхом Мюзамом та ін. Пише два есе про філософію Ніцше.
1904 рік — Фрайбурґ-ім-Бреслау. Практика в приватній психіатричній клініці.
1904 рік, квітень — здає випускні іспити.
1905 рік — починає роботу в психіатричній клініці Реґенсбурґа. Пише п'єсу «Лідія і Максхен». Повертається до Фрайбурга й практикує в міський психіатричній лікарні. Працює над дисертацією про синдром Корсакова, закінчує написання роману «Чорна завіса». Захищає дисертацію у Фрайбузі.
1906 рік — за кілька місяців одержує роботу в Берліні, в психіатричній клініці Бух, яку з часом опише в романі «Берлін Александерплац». Скептично ставиться до психоаналізу Фройда. Робота психіатром для Дебліна була не просто способом заробітку, до неї він ставиться з пристрастю й захопленням. У клініці знайомиться з сестрою-жалібницею Фрідою Кунке, з якою пізніше мав позашлюбного сина Бодо (нар. 1911 р.).
1908 рік — працює інтерністом в Берлінській міській лікарні, тут 1910 року знайомиться з практиканткою Ерною Райс, яка стане його майбутньою дружиною. Паралельно працює лікарем станції швидкої допомоги міської лікарні в районі Темпельгоф. Початок близьких стосунків з Ерною Райс, яка в цій самій лікарні проходить практику. Пише новелу «Черниця і смерть».
1910 рік — Деблін разом з Вальденом виступає одним із засновників експресіоністичного журналу «Штурм». У цьому часописі Деблін регулярно публікує свої нові твори.
1911 рік — Деблін починає роботу «касового» лікаря-психіатра в одному з робітничих кварталів східного Берліна.
1912 рік — одружується зі студенткою медичного факультету Ерною Райс. У подружжя народиться четверо синів. Дванадцять оповідань експресіоністичного спрямування, що були опубліковані в «Штурмі», виходять окремою збіркою «Убивство кульбаби»[270]. Особисте знайомство з Марінетті та іншими італійськими футуристами. Проте вже наступного року футуризм як напрям літератури його розчаровує, він бачить великі розбіжності між задекларованими принципами та літературною практикою футуристів. На думку Дебліна, руйнування синтаксису та повне відкидання традиції — то ще занадто мало для справді нової літератури. Запозичивши певні ідеї футуризму, Деблін розвинув свій варіант експресіонізму. Критичне ставлення Дебліна до футуристів підтримав Ґійом Аполлінер. Конфлікт з Герватом Вальденом.
1914 рік — працює над романом «Боротьба Вадцека з паровою турбіною». Початок Першої світової війни. Деблін добровольцем вирушає на фронт, працює військовим лікарем у Саарґемюнді. Народження сина Вольфґанґа в Берліні.
1916 рік — перебуває на службі неподалік від Вердена, працює у військовому лазареті. Премія Теодора Фонтане за роман «Три стрибки Ван-Луня».
1917 рік — тяжко переносить тиф. У Гайдельберзі вивчає матеріали про Тридцятилітню війну, має намір написати великий твір про цей історичний період.
1918 рік — смерть від сухот Фріди Кунке. В Берліні Деблін стає свідком Листопадової революції.
1919 рік — завершення роботи над романом «Валленштайн», одним з найвизначніших історичних романів німецької літератури. Смерть сестри Дебліна Мети від випадкової кулі під час Спартаківського повстання в Берліні.
1920 рік — публікація роману «Валленштайн». Кореспондент театральної хроніки для газети «Праґер Таґблат». Читає праці Карла Маркса та Фердінанда Лассаля.
1921 рік — знайомство на маскараді з Йоллою Ніклас, що була відомим фотографом. Близькі стосунки з нею тривають до 1940-х років.
1924 рік — публікація фантастичного роману «Гори моря і велети» про конфлікт між природою та технікою в третьому тисячолітті. Поїздка до Польщі, наступного року свої враження описав у збірці подорожніх нотаток «Подорож до Польщі».
1925 рік — участь в «Групі 1925», вільному об'єднанні письменників ліво-ліберальних та комуністичних поглядів. Знайомство з Бертольдом Брехтом, Йоганесом Бехером, Германом Казахом та ін.
1927 рік — епічний твір «Манас», про який захоплено відгукнувся Роберт Музіль.
1928 рік — Дебліна обрано членом Прусської академії мистецтв. Початок роботи над романом «Берлін Александерплац». Рецензія на німецький переклад роману Джеймса Джойса «Улісс». Доповідь «Побудова епічного твору» для студентів Берлінського університету.
1929 рік — публікація роману «Берлін Александерплац». Роман захоплено зустрічають як критики, так і читачі. Майже відразу він перекладається основними європейськими мовами. Саме завдяки цьому роману Деблін стає одним з найпопулярніших письменників Ваймарської республіки.
1930 рік — вотум за присудження премії Ґете Зигмунду Фройду. Адаптація роману «Берлін Александерплац» як радіоп'єси.
