Дворіччя. Книга українця - Мирон Козак

«Нужденна думка сучасної Європи так мало знає про те, що діється в душах тих лицарів, що борються і вмирають за Україну. Тільки Він — Дух Світла і Космічної Мислі — знає, скільки його синів і лицарів вмирало за Україну в стані чистої святости, якої величі і потуги досягне Нація, коли із своїм споконвічним ворогом — Автором Зла — зведе свій бій останній.

Це Українській Нації у величавому трагізмі і героїзмі її борні дається передова розв’язка тих питань, що їх досьогодні не розв’язала історія людства. Це Божественна Нагорода і Божественна Карма за довгі століття безвинних терпінь і кривд... Історія людства може зачатися наново.» (Володимир Шаян).

«О, Націє, дужа і вічна, як Бог...».

...Звільнились українці від татаро-монгольського іга — звільнимось і від путінської Московії! Ні жорстокий Пйотр Пєрвий, ні розбещена Єкатєріна Вторая, ні картавий жидо-калмик Владімір Лєнін, ні садист-голодоморець Іосіф Сталін не знищили українство. Не знищить її і народжений в Петербурзі новітній кагебістський карлик Владімір Путін. Він — лиш обрізаний авантюрист Рас-Путін! І смерть його буде страшніша, ніж Грішки Распутіна.

«Добровільно приєднавшись до Великороси, Малоросія виговорила собі значні права. Цар Олексій заприсягся їх зберегти. Петро І, під приводом зради Мазепи, лишив лише тінь від цих привілеїв. Єлизавета і Катерина запровадили там кріпацтво. Нещасна країна протестувала, але чи ж могла вона встояти перед цією невблаганною лавиною, що котилася з півночі до Чорного моря і вкривала все однаковим льодовим саваном рабства?»

Знаєте, хто це написав? Росіянин Олександр Герцен. Росія — льодовик рабства! Мамонти не вижили під льодовиком, Герцен не вірить, що Україна виживе під тиранією Росії, а вона вижила і зараз гримить на весь світ: «Слава Україні! Героям слава!»

І наші воїни ідуть у бій, несучи біля своїх мужніх сердець у прострелених бушлатах такі слова:

Слова ці написала Ліна Василівна Костенко. У день свого 85-ліття — 19 березня 2015 року — вона передала українським героям книги з такими власноруч написаними убивчими рядками про Путіна:

Мама була завжди зі мною, коли я пішов у перший клас і почав робити вдома уроки. Шкільні домашні завдання я виконував на тому ж подвір’ї, де мої бабуся сушили на веретах зерно. Зошит і чорнильниця ставилися на великого стільця, я ж сідав на малого.

Охота до навчання передалася мені від батьків. Вони дали мені зрозуміти, що школа — то моя найголовніша робота, хоча, як і всі сільські діти, я пас худобу за селом, працював на нашому городі і на колгоспному полі, ходив до крамниці за хлібом і сіллю, виконував інші доручення бабці, діда, батька й матері. У совєцькій школі нас учили малювати серп і молот, а батько якось намалював мені Тризуб, сказавши: «Це, синочку, український Герб. Але нікому не кажи, не час іще...» І спалив свій малюнок, а в моїй дитячій пам’яті магічне зображення нашого мегасимволу залишилося назавжди.

Я вже згадував про самоназви букв нашої Азбуки. За десять років навчання у радянській школі (яку я закінчив у Тернополі із золотою медаллю) ні від кого навіть натяку не почув, що букви мають самоназви. Вони були для нас просто — а, бе, ве, ге, де... Значно пізніше я дізнався, що є Аз, Буки, Веди, Глаголъ, Добро, Єсть...

«У школі нас всьому, достеменно всьому научать, окрім розуміння свого милого рідного слова» — Тарас Шевченко, повість «Прогулянка із задоволенням і не без моралі». Скільки-то разів ми чули або читали перший рядок «Кобзаря» — «Реве та стогне Дніпр широкий»! А що то означає оте концентроване слово «ДНІПР»? ДН — це Дана, жіноче начало, дарувальниця небесної вологи, богиня земної води. ПР — Перун, чоловіче начало, громовержець, великий будитель душі орійця, визволитель і сіяч. Між ними — єднальна буквиця і. Гармонійне єднання чоловічого і жіночого творить життя. Вогонь і вода — очищаючі святі сили життя. Вони очищають від бруду, неохайності, втоми, лінивства, страху...

Так