Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А - Айн Ренд
Деякі з вас можуть благати пробачити їхнє невігластво, зумовлене обмеженими розумовими здібностями та вузьким світоглядом. Але найстрашніше прокляття й провина лежить на тих, хто усе знав, але вони обрали шлях замовчування реальності; на тих, хто волів продавати власний розум і цинічно віддавати його на службу насильству: жалюгідний підвид містиків науки, які вдають відданість якомусь «чистому знанню» (його чистота полягає в тому, що це знання не має жодного практичного застосування). Вони використовують свою логіку для чогось неодухотвореного і переконані, що стосунки з людьми не вимагають і не заслуговують на раціональність. Вони нехтують грошима і продають свої душі в обмін на лабораторію, облаштовану завдяки грабунку. І оскільки не існує такого поняття, як «непрактичне знання», не існує жодної «безсторонності», адже вони не використовують власних наукових знань заради покращення життя, їхня наука служить смерті — єдиній практичній меті, вигідній для мародерів: вони винаходять зброю, щоб чинити насильство і руйнувати. Їхній інтелект шукає втечі від моральних цінностей, на цих людей зійшло прокляття, бо їхню провину пробачити неможливо. Ви мене чуєте, докторе Роберт Стадлер?
Але я звертаюсь зараз не до нього. Я звертаюся до тих серед вас, хто зберіг іще бодай крихітний вогник цілісності у душі, не продавши його і не віддавши «на службу іншим». Якщо серед усього хаосу поривань, які змусили вас слухати сьогодні це радіо, проступило чесне, раціональне бажання довідатися, що не так із цим світом, то саме до вас я й бажаю звернутися. Згідно з правилами й умовами мого кодексу, людина повинна передати вчення про раціональність тим, кого це стосується і хто докладає зусиль, щоб розширити свої знання. Ті ж, хто докладає зусиль, щоб мене не розуміти, мене не цікавлять.
Я звертаюсь до людей, які прагнуть жити і відновити втрачену честь своїх душ. Тепер, коли ви знаєте правду про цей світ, перестаньте підтримувати власних убивць. Світове зло здобуло владу тільки тому, що ви йому це дозволили. Відкличте цей дозвіл. Відкличте свою підтримку. Не намагайтеся жити згідно з умовами ваших ворогів або перемогти у грі, правила якої вони визначають. Не шукайте схвалення від своїх поневолювачів, не благайте милостині у людей, які вас пограбували, — субсидій, позик чи робочих місць, — не ставайте частиною їхньої команди, щоб відігратися за те, що у вас відібрали, допомагаючи їм грабувати ваших сусідів.
Людина не повинна брати хабарів за свою згоду не помічати деструкції. Не погоджуйтесь отримувати прибутки, успіх та безпеку ціною застави на ваше право існувати. Таку заставу неможливо виплатити. Що більше ви їм платитимете, то більше вони вимагатимуть. Що більше цінностей ви прагнете здобути, то вразливіші та безпорадніші стаєте. Їхня система — це білий шантаж, створений, щоб вас вимордувати, використовуючи для цього не ваші гріхи, а любов до життя.
Не намагайтесь випростатися на умовах мародерів чи видряпатися нагору драбиною, поки вони її підтримують. Не дозволяйте їхнім рукам торкатись єдиного, що підтримує їхню силу: ваших життєвих амбіцій. Страйкуйте — так, як це зробив я. Використовуйте свій розум і приватні вміння, розширюйте знання, розвивайте хист, але ні з ким усім цим не діліться. Не намагайтеся накопичувати статків, поки на вашій спині сидить мародер. Залишайтеся на найнижчому щаблі драбини, заробляйте не більше за мінімум, необхідний для виживання, не заробляйте жодного додаткового пенні, щоб не підтримувати державу мародерів. Оскільки ви ув’язнені, то й поводьтесь, як в’язні, не допомагайте їм, удаючи, що вільні. Будьте тим мовчазним і непідкупним ворогом, якого вони бояться. Коли вони вас змушують, коріться, — але не зголошуйтеся самі. Ніколи не зголошуйтеся зробити бодай крок до них, до їхніх бажань, прохань, цілей.
Не допомагайте тюремникові підтримувати видимість того, що він поводиться, як ваш друг чи благодійник. Не допомагайте тим, хто вас ув’язнює, вдавати, що їхня в’язниця — ваше природне середовище існування. Не допомагайте їм фальшувати реальність. Це удавання — єдина гребля, що допомагає стримувати їхній таємний жах, жах від усвідомлення того, що вони нежиттєздатні. Знесіть цю греблю, нехай вони потонуть. Ваша згода — їхній єдиний рятувальний жилет.
Якщо маєте можливість розчинитися десь у глушині, для них недосяжній, — зробіть це, але не ставайте бандитами, не створюйте банду, яка б змагалась з їхніми домаганнями. Будуйте власне продуктивне життя разом з тими, хто приймає ваш моральний кодекс, хто прагне боротися за людське існування. У вас немає шансу перемогти, спираючись на Мораль Смерті або на кодекс віри та насильства. Піднімайте знамено, що об’єднуватиме чесних: знамено Любові та Розуму.
Поводьтесь, як личить раціональним істотам, і докладайте зусиль, щоб стати об’єднавчим чинником для всіх спраглих цілісності, — дійте згідно з власною раціональною вартістю, незалежно від того, чи ви перебуваєте серед ворогів, чи маєте поруч кількох обраних друзів, чи, може, ви — засновник сучасної спільноти на кордоні, де починається відродження людства.
Коли держава мародерів зазнає краху, залишившись без своїх найкращих рабів, коли вона упаде до рівня безсилого хаосу, як це відбувається на Сході, де всім заправляють містики, коли розпадеться на голодні банди злодіїв, що грабуватимуть одні одних, коли захисники моралі саможертовності зникнуть разом зі своїми ідеалами, — того дня ми повернемося.
Ми відчинимо ворота нашого міста для тих, хто заслуговує туди вступити, міста димарів і труб, садів, крамниць і прекрасних будинків.
Ми будемо об’єднавчим центром для тих прихованих форпостів, які ви вже встигли створити. Нашим символом стане знак долара — знак вільної торгівлі, вільного розуму. Ми знову піднімемо цю країну, відберемо її у не здатних ні на що дикунів, які так і не спромоглися виявити її суті, значення, її розкоші. Ті, хто вирішать до нас приєднатися, — зможуть приєднатися. Хто не захоче — не зможе нас зупинити. Орди дикунів ніколи не були перепоною для людей, які несуть над собою стяг розуму.
І тоді ця країна знову стане святилищем для виду, який вимирає: раціональної істоти. Політична система, яку ми збудуємо, триматиметься на єдиній моральній передумові: жодна людина не може відбирати у інших людей цінності, вдаючись до фізичної сили. Кожна людина повинна стояти чи падати, жити чи померти, спираючись на власні раціональні судження. Якщо їй не вдається зробити це і вона впаде, то стане єдиною власною жертвою. Якщо людина боїться, що не здатна мислити адекватно, вона не отримає пістолета, щоб переконати інших у своїй слушності. Якщо людина вирішить виправити власні помилки — матиме змогу вчитися у тих, хто кращий за неї і хто її підтримає. І буде покладено край
