Рукопис, знайдений у Сараґосі - Ян Потоцький

— Дон Дієґо, ти хотів увійти в світ без жодного опікуна, це було дуже нерозважливо; тож коли тебе оскаржили, ніхто за тебе не заступився. Тобі закидають, що ти свій аналіз нескінченно малих величин скерував проти міністра фінансів. Дон Педро де Аланьєс, слушно розгнівавшись, наказав спалити весь тираж твого твору, але задовольнившись цим покаранням, він дарує тобі своє пробачення і пропонує місце контадора[47] в своїй канцелярії. Тобі будуть довірені певні рахунки, заплутаність яких часом справляє нам клопіт. Покинь же цю в’язницю, до якої ти ніколи більше не повернешся.

Спочатку Ервас зажурився, дізнавшись, що дев’ятсот дев’яносто дев’ять екземплярів твору, який коштував йому стількох зусиль, було спалено, але оскільки зараз він вже міг на чомусь іншому основувати свою славу, то невдовзі заспокоївся й відправився зайняти запропоноване йому місце.

Там йому вручили реєстри аннатів[48], табелі дисконтів з покажчиком знижок та інші тому подібні підрахунки, які він провів з надзвичайною легкістю, заслуживши пошану своїх начальників. Йому виплатили авансом квартальну платню й дали житло в будинку, що належав міністерству.

Коли циган дійшов до цього місця, його викликали для залагодження справ табору, і ми повинні були відкласти заспокоєння нашої цікавості до наступного дня.

День сорок дев’ятий

Ми всі зранку зібралися в ґроті; Ребека зауважила, що Бускерос дуже вміло вибудував свою розповідь.

— Звичайний інтриґан, — говорила вона, — аби перелякати Корнадеса, навигадував би привидів, закутаних у савани, які справили б на нього певний вплив, що розвіявся б після кількох хвилин роздумів. Тим часом Бускерос робить інакше: він намагається вплинути на нього тільки словами. Всі знають історію безбожника Ерваса. Єзуїт Ґранада виклав її в примітках до свого твору. А проклятий пілігрим вдає, що він його син, аби збудити ще більший жах у душі Корнадеса.

— Ти надто поспішаєш з висновками, — відповів старий ватажок. — Пілігрим і справді міг бути сином безбожника Ерваса, і немає ніяких сумнівів, що того, про що він розповідає, немає в леґенді, про яку ти згадуєш; ми знаходимо там лишень деякі подробиці про смерть Ерваса. Але вислухай, будь ласка, цю історію до самого кінця.

Продовження історії Дієґо Ерваса, розказаної його сином, Проклятим Пілігримом

Отож Ервасу повернули свободу й забезпечили засоби для життя. Праця, якої від нього вимагали, займала в нього лишень кілька годин зранку, тому він міг вільно віддатися виконанню свого великого наміру, напружуючи всі сили свого ґенія і насолоджуючись своїми знаннями. Наш поліграф, який жадібно прагнув слави, вирішив написати про кожну науку один том in octavo. Зазначивши, що мова є особливою якістю людини, він присвятив перший том загальній граматиці. В ньому він виклав найрізноманітніші способи, за допомогою яких у різних мовах виражаються різні частини мови й надаються різноманітні форми елементам думки.

Далі він від внутрішніх процесів мислення людини переходить до понять, які йому нав’язують оточуючі предмети. Ервас присвятив другий том природничій історії в цілому, третій — зоології, тобто науці про тварин, четвертий — орнітології, тобто знайомству з птахами, п’ятий — іхтіології, тобто науці про риб, шостий — ентомології, тобто науці про комах, сьомий — сколекології, тобто науці про черв’яків, восьмий — конхіології, тобто знайомству з мушлями, дев’ятий — ботаніці, десятий — геології, тобто науці про структуру землі, одинадцятий — літології, тобто науці про камені, дванадцятий — ориктології, тобто науці про окаменілості, тринадцятий — металургії, мистецтву добування й переробки руд, чотирнадцятий — докімастиці, тобто мистецтву випробування тих же руд.

Потім Ервас знову зайнявся людиною: п’ятнадцятий том був присвячений фізіології, шістнадцятий — анатомії, сімнадцятий — міології, тобто науці про м’язи, вісімнадцятий — остеології, дев’ятнадцятий — неврології, двадцятий — флебології, тобто науці про судинну систему.

Двадцять перший том був присвячений загальній медицині, двадцять другий — нозології, тобто науці про хвороби, двадцять третій — етіології, тобто науці про їх причини, двадцять четвертий — патології або науці про страждання, ними викликані, двадцять п’ятий — семіотиці, тобто науці про симптоми, двадцять шостий — клініці, тобто науці по догляду за лежачими хворими, двадцять сьомий — терапевтиці, тобто науці лікування (найважчій з усіх), двадцять восьмий — дієтетиці, тобто знайомству зі способами харчування, двадцять дев’ятий — гігієні, тобто мистецтву збереження здоров’я, тридцятий — хірургії, тридцять перший — фармакології, тридцять другий — ветеринарії.

Далі йшов тридцять третій том, присвячений загальній фізиці, тридцять четвертий — прикладній фізиці, тридцять п’ятий — експериментальній фізиці, тридцять шостий — метеорології, тридцять сьомий — хімії, а потім ішли псевдонауки, які виникли з останньої, а саме: тридцять восьмий — алхімія і тридцять дев’ятий — герметична філософія.

Після природничих наук ішли інші, породжені станом війни, який вважається притаманним людині від природи, тому сороковий том був присвячений стратегії, тобто мистецтву вести війну, сорок перший — кастраметації, тобто мистецтву розбивати табори, сорок другий — науці про фортифікації, сорок третій — підземній війні, тобто науці про міни й підкопи, сорок четвертий — піротехніці, тобто науці про артилерію, сорок п’ятий — балістиці, тобто науці метання важких тіл. Щоправда, артилерія усунула останнім часом цю галузь, але Ервас, так би мовити, воскресив її завдяки своїм вченим дослідженням машин, використовуваних у давні часи.

Переходячи до мистецтв, які розвиваються в мирні часи, Ервас присвятив сорок шостий том архітектурі, сорок сьомий — будівництву портів, сорок восьмий — суднобудуванню і сорок дев’ятий — мореплавству.

Після цього, знову трактуючи людину як приналежну до суспільства, він у п’ятдесятому томі помістив законодавство, в п’ятдесят першому — цивільне право, в п’ятдесят другому — кримінальне право, в п’ятдесят третьому — державне право, в п’ятдесят четвертому — історію, в п’ятдесят п’ятому — міфологію, в п’ятдесят шостому — хронологію, в п’ятдесят сьомому — життєписи, в п’ятдесят восьмому — археологію, тобто науку про пам’ятки старовини, в п’ятдесят дев’ятому — нумізматику, в шістдесятому — геральдику, в шістдесят першому — дипломатику, тобто науку про даровані грамоти, устави й документи, в шістдесят другому — дипломатію, тобто науку про висилання посольств і залагодження політичних справ, у шістдесят третьому — ідіоматологію, тобто загальне мовознавство, і в шістдесят четвертому — бібліографію, тобто науку про рукописи, книжки й видання.

Звернувшись потім до абстрактних розумових понять, він присвятив шістдесят п’ятий том логіці, шістдесят шостий — риториці, шістдесят сьомий