Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А - Айн Ренд
Вони ділять людину навпіл, налаштовуючи одну її половину проти іншої. Вони навчили людину думати, що її тіло і свідомість — це вороги, задіяні у смертельному конфлікті, антагоністи, чия природа має протилежне походження, суперечливі претензії, непоєднувані потреби; що коли одна з цих частин отримує користь — інша зазнає кривди, що душа належить до царини надприродного, а тіло — лиха в’язниця, яка тримає душу ув’язненою на землі, тому добро полягає в перемозі над тілом, у підточуванні його сили роками терплячої боротьби, прокладання шляху до звитяжного визволення з в’язниці — до свободи могили.
Вони навчили людину того, що та є безнадійним непорозумінням, складеним з двох елементів, і обидва ті елементи — символи смерті. Тіло без душі — це труп, душа без тіла — це привид. Саме таке їхнє бачення людської природи: поле битви між трупом і привидом. Труп наділений власною лихою волею, привид наділений знанням, буцімто нічого того, про що знає людина, не існує, — існує тільки незнане.
Чи розумієте ви, який саме людський дар покликано ігнорувати це вчення? Людина мусила заперечувати власний розум — і це спричиняло її роздвоєння. Відмовившись від розуму, людина була кинута на поталу двох чудовиськ, яких не могла ні осягнути, ні контролювати: тіла, яким керують незбагненні інстинкти, та душі, охопленої містичними одкровеннями. Людина стала пасивною і спустошеною жертвою сутички між роботом і диктофоном.
Тому зараз вона волочиться крізь руїни, наосліп намагаючись намацати свій спосіб існування, а ваші вчителі пропонують їй допомогти мораллю, згідно з якою порятунку немає, тому не варто навіть шукати радості на цьому світі. Людині кажуть, що справжнього існування відчути неможливо. Справжня свідомість — це дар відчувати те, чого не існує. А якщо людина нездатна цього осягнути, це доводить, що спосіб життя її — лихий, а свідомість — ні на що не здатна.
Внаслідок розколу між душею і тілом людини виникло два різновиди вчителів Моралі Смерті: містики духу та містики м’язів, яких ви називаєте спіритуалістами та матеріалістами. Одні вірять у свідомість без існування, інші — в існування без свідомості. Обидва різновиди вимагають відмовитися від розуму, одні — в ім’я одкровень, інші — заради рефлексів. Хоч як би вони наголошували, начебто є непримиренними антагоністами, їхні моральні кодекси схожі, так само, як і цілі: у прихильників тілесної теорії — поневолення тіла, духовної — руйнування розуму.
Добро — це Бог, кажуть містики духу. Бог — це істота, єдине окреслення якої лежить за межами людських уявлень. Таке визначення анулює людську свідомість та визнає недійсними всі концепції існування. Добро, кажуть, містики м’язів — це Суспільство. Це явище вони окреслюють, як організм, наділений фізичною формою, надістоту, втілену не в комусь конкретному, а в усіх разом узятих, крім вас. Людський розум, кажуть містики духу, повинен підпорядковуватися волі Бога. Людський розум, кажуть містики м’язів, повинен підпорядковуватися волі Суспільства. Людський еталон цінностей, кажуть містики духу, — це задоволення Бога, чиї критерії лежать за межами людського розуміння і мусять бути прийняті на віру. Містики ж м’язів наполягають, що людський еталон цінностей — це задоволення Суспільства, чиї критерії лежать за межами людського права судити, вони повинні підкорятись первинному абсолюту. Мета людського життя — стверджують і перші, й другі, — стати жалюгідними зомбі, що служать цілям, яких самі не розуміють, через причини, про які не сміють питати. Винагорода людини, за словами містиків духу, знайде її після смерті. Винагорода людини, обіцяють містики м’язів, знайде її ще на землі, але дістанеться онукам.
Егоїзм — кажуть і ті, й ті, — вияв злого в людині. Вияв доброго — кажуть і ті, й ті, — відмовлятися від особистих бажань, заперечувати себе, зрікатися, капітулювати. Людське благочестя — заперечувати життя, яким людина живе. Самопожертва — волають одні й другі, — це суть моралі, найвища цінність, доступна людині.
Кожен, хто чує мене зараз, кожен, хто є жертвою, а не вбивцею — я звертаюсь до вас, бо ваш розум на смертному одрі, а самі ви — на межі темряви, в яку от-от зануритесь. І якщо у вас існує бодай якась сила, щоб боротись і триматися за ті напівзгаслі іскри, що колись були вами, — скористайтесь нею негайно. Слово, яке вас знищило, — «самопожертва». Використайте залишки своєї сили, щоб зрозуміти значення цього слова. Ви досі живі. У вас досі є шанс.
«Самопожертва» не означає відторгнення непотрібного — це відмова від найціннішого. «Самопожертва» не означає відторгнення зла заради добра — навпаки. «Самопожертва» — це відмова від того, що ви цінуєте заради непотрібного.
Якщо ви обміняєте пенні на долар, це не буде самопожертвою. Якщо обміняєте долар на пенні — буде. Якщо втілите кар’єру, якої прагнули протягом багатьох років боротьби, — це не буде самопожертвою. Якщо відмовитесь від неї заради суперника — буде. Якщо ви маєте пляшку молока і віддаєте її своїм голодним дітям — це не буде самопожертвою. Якщо віддаєте дітям сусідів, дозволяючи власним дітям померти, — буде.
Якщо віддаєте гроші, щоб допомогти другові, — це не самопожертва. Якщо віддаєте якомусь незнайомцеві — буде. Якщо даєте другові суму, яку можете дозволити собі віддати, — це не буде самопожертвою. Якщо віддаєте гроші за рахунок власного комфорту, то згідно з таким моральним критерієм це матиме тільки часткову цінність. Якщо віддаєте другові гроші коштом власної катастрофи — це уособлюватиме чесноту самопожертви у всій повноті.
Якщо ви відмовитеся від усіх особистих бажань і присвятите своє життя тим, кого любите, то не досягнете найвищого рівня цієї чесноти: ви досі вдовольнятимете власну потребу, тобто свою любов. Якщо присвятите життя випадковим незнайомцям — це буде акт вищого благочестя. Якщо присвятите життя служінню тим, кого ненавидите, — ось найвищий рівень благочестя, який тільки можна практикувати.
Самопожертва — це відмова від цінностей. Цілковита самопожертва є цілковитою відмовою від усіх цінностей. Якщо ви бажаєте досягнути всієї повноти благочестя, то не повинні прагнути вдячності в обмін на свою самопожертву, не повинні вимагати похвали, любові, захоплення, самоповаги, навіть гордості за себе самих. Найменший натяк на ваш здобуток послаблює ваші чесноти. Якщо ви живете, оминаючи будь-яку життєву радість, —
