Темний ліс - Лю Цисінь
Найкращий військовий корабель виявився переведеним у режим дистанційного керування. Це давало змогу обійти перевірку наявності ознак активності екіпажу на борту корабля перед прискоренням у режимі «повний уперед 4»; усі лінії зв'язку між кораблем і навколишнім світом були деактивовані. Всі необхідні підготовчі процедури для розвинення максимального прискорення вже виконані й після натискання єдиної кнопки «Природний добір» розпочне політ до цілі, вже завданої на мапі.
— Ні, не робіть цього, — ледь чутно прошепотіла Дунфан Яньсюй.
Ніхто, крім неї, й не розчув цих слів. Це радше скидалося на молитву, хоча жінка ніколи досі не молилася. Але зараз її молитви були щирими.
— З глузду з'їхав?! — заволав Левін і разом з Інуе кинувся в каюту, проте обоє з розгону врізалися в перегородку. Виявилося, що це були не двері, просто Чжан Бейхай зробив частину стіни прозорою.
— «Природний добір» починає розгін у режимі «повний уперед 4», тож усьому екіпажеві наказую негайно розпочати глибоке занурення, — холодно й без жодних емоцій промовив Чжан Бейхай. Кожне слово пролунало чітко й гучно, неначе брязкання старого корабельного якоря, що розгойдувався на холодному вітрі.
— Неможливо, це неможливо! — повторював Інуе.
— Ви «проштампований»? — запитала Дунфан Яньсюй, яка найшвидше себе опанувала.
— Ви ж знаєте, що це неможливо.
— ОЗТ?
— Теж ні.
— То хто ж ви?
— Солдат із почуттям обов'язку, який бореться за виживання людства.
— Навіщо ви це робите?
— Поясню після закінчення процесу прискорення. Повторюю ще раз: усьому екіпажеві слід негайно розпочати глибоке занурення.
— Неможливо! — й далі бурмотів Інуе.
Чжан Бейхай повернув голову, оминув поглядом обох віце-капітанів і глянув просто у вічі Дунфан Яньсюй. Його твердий і важкий погляд нагадав їй успадковану емблему Азійського флоту — перехрещені мечі-промені.
— Дунфано, я вже казав, що мені буде дуже шкода вбивати тебе. Швидко, часу вже немає, — звернувся до неї Чжан Бейхай.
Цієї миті сферичну каюту Чжана Бейхая почала наповнювати рідина для введення в стан глибоководного занурення, яка в умовах невагомості збиралася у різні за розміром сфери. Левітуючи в приміщенні, менші з'єднувалися між собою і більшали, карикатурно заломлюючи зображення всього в каюті: людських постатей, мапи зоряного неба, інтерфейсу управління кораблем. Обидва заступники звернули погляди до капітана.
— Робіть, як він сказав. Усьому екіпажеві перейти в стан глибоководного занурення, — так само тихо вимовила Дунфан Яньсюй.
Віце-капітани розуміли важливість її слів: доля людини, яка не перебуватиме в стані глибоководного занурення за максимального прискорення, їм добре відома. Тіло розплющить об перегородку з перевантаженням, що у 120 разів перевищує його власну масу: спочатку вся кров з організму розтечеться на стіні радіально-симетричною плямою, а за якусь хвилину згори тонким шаром ляжуть і всі розкачані нутрощі. Втиснуті рештки тіла доповнюватимуть химерну картину в стилі Далі…
Тож, не гаючи часу, обидва кинулися віддавати екіпажу необхідні накази.
— Ви досвідчений офіцер і гарний капітан, — кивнув Чжан Бейхай. — Це мудре рішення.
— Куди ми летимо?
— Хоч би куди ми прямували, це відповідальніше за рішення залишатися тут.
З цими словами він пірнув у рідину, що вже майже наповнила приміщення, й Дунфан Яньсюй вже не бачила нічого, крім темної тіні, яка плавала посеред каюти.
Чжан Бейхай завис у напівпрозорій рідині й пригадав досвід глибоководного занурення часів своєї служби у військово-морському флоті. Тоді, два століття тому, він і гадки не мав, що вже на глибині кількох десятків метрів у океані панує суцільна темрява. Те саме відчуття безмежності простору він пережив знову, опинившись у відкритому космосі: океан був маленьким земним космосом. Спробував дихати в рідині, але зайшовся кашлем, випускаючи з легень рештки повітря. Тіло скрутили судоми, але, на його подив, напад ядухи був нетривалим: прохолодна рідина заповнила легені, й далі забезпечуючи кров киснем, і він дихав вільно, мов риба.
Чжан Бейхай глянув крізь товщу рідини на інтерфейс управління кораблем і пересвідчився, що в усі каюти з екіпажем по черзі закачується рідина. Процес тривав понад десять хвилин. За якийсь час він відчув, що розум затьмарюється — далося взнаки додавання до дихальної речовини анастатичного компоненту, що мав перевести екіпаж у стан наркотичного сну. Глибокий сон давав змогу вберегти мозок від пошкодження внаслідок гіпоксії, адже значне прискорення призводило до підвищення артеріального й внутрішньочерепного тиску та зниження рівня кисню в крові.
Чжан Бейхай відчув, як батькова душа повернулася з небуття й злилася з кораблем у єдине ціле. Він натиснув останню кнопку на операційному інтерфейсі, подумки віддав наказ, на можливість якого працював усе життя:
— «“Природній відбір”, повний уперед 4!»
Раптом на орбіті Юпітера з'явилося невеличке сонце й інтенсивним світінням затьмарило фосфоресценцію планетної атмосфери. Військовий космічний корабель зоряного класу «Природний добір», тягнучи у хвості маленьке світило, вийшов із бази Азійського флоту й різко прискорився. Цей рух відкинув на поверхню Юпітера тіні інших запаркованих бойових кораблів, в кожній із яких легко сховалася б ціла планета завбільшки як Земля. За десять хвилин інша тінь, значно більша за попередні, накрила всю планету, ніби хтось опустив завісу на її гігантську поверхню. Це «Природній добір» проминув Іо.
Цієї миті командування Азійського флоту отримало підтвердження неймовірного факту: «Природний добір» дезертирував.
Європейський і Північноамериканський флоти заявили керівництву рішучий протест у зв'язку з інцидентом. Спочатку гадали, що корабель вирушив на несанкціоноване перехоплення зонда Трисоляриса, але дізнавшись про курс «Природного добору», трохи заспокоїлися: корабель прямував у протилежний бік від місця вторгнення загарбників.
З кораблем намагалися сконтактувати в усі можливі способи, але швидко зрозуміли, що це марна справа. Навздогін утікачеві послали кораблі переслідування, проте всі знали, що результату не буде. Бази на чотирьох супутниках Юпітера мали достатньо потужне озброєння, щоб стерти «Природний добір» на порох, проте командування навіть не розглядало такої можливості, адже на борту не могли виявитися численні зрадники. Напевно, їх кілька чи й взагалі один, а інші дві тисячі військовослужбовців, які зараз дихають у стані глибоководного занурення, стали заручниками. Особовому складові бази на Європі, оснащеної надпотужними гамма-лазерними установками, не залишалося нічного іншого, як безсило спостерігати за маленьким світилом, що пролітало небокраєм, зникаючи у відкритому космосі. Під його світлом величезна, вкрита кригою поверхня
