Джерело - Айн Ренд
— Чого ти цим хочеш досягти?
Він спробував відродити жвавість їхньої звичної ворожнечі і сказав:
— Сідай, моя люба. Так приємно тебе бачити. Радію так щиро, що нічого не можу вдіяти. Щось ти надто забарилася. Я чекав на тебе значно раніше. Я отримав стільки компліментів щодо своєї невеличкої статті, але, правду кажучи, це було аж ніяк не весело, бо я хотів почути, що скажеш ти.
— Чого ти цим хочеш досягти?
— Послухай, мила, сподіваюся, ти не гніваєшся на те, що я сказав про твою звабливу статую. Думав, ти зрозумієш, що я просто не міг оминути згадки про неї.
— Нащо цей суд?
— Добре, ти хочеш, щоб говорив я. А я ж так хотів почути тебе. Але часткове задоволення краще за його цілковиту відсутність. Я не проти поспілкуватися. Я так нетерпляче на тебе чекав. Але хочу, щоб ти сіла, тоді я почуватимуся зручніше… Ні? Як знаєш, але не тікай. Отже, судова тяганина? Хіба ж це не очевидно?
— Як це його зупинить? — запитала вона таким тоном, наче зачитувала статистичний витяг. — Нічого не зміниться, виграє він чи програє. Усе це — лише привід для бурхливої втіхи численних йолопів; мерзенно, але безглуздо. Не думала, що ти здатен гаяти свій час на смердючі скандали. Усе це забудуть до наступного Різдва.
— Боже мій, але ж і поразки я зазнав! Ніколи не думав, що я такий поганий учитель і що ти так мало засвоїла за два роки щільного спілкування зі мною! Це насправді мене пригнічує. І оскільки ти найрозумніша з усіх жінок, яких я знаю, це цілком моя провина. Але дещо ти таки вивчила: я не марную свого часу. Так і є. Не марную. Гаразд, моя люба, ти кажеш, що все це забудуть до наступного Різдва. І це, затям, буде хороший результат. Ти можеш боротися із живою справою. Та мертва справа, як і все мертве, не щезає цілком, а залишає по собі трупні плями. Дуже неприємна для репутації річ. Містера Гоптона Стоддарда цілком забудуть. Храм забудуть теж. Судову справу забудуть. А залишиться ось це: «Говард Рорк? Ти що, як можна довіряти цій людині? Він ворог релігії. Він позбавлений моралі. Ти й кліпнути не встигнеш, як він обмахлює тебе на грошах для будівництва», «Рорк? Він не годящий — колись клієнт позивався на нього до суду, бо він напартачив із замовленням», «Рорк? Рорк? Зачекайте хвильку, а чи не той це чолов'яга, про якого писали в усіх газетах через якесь срамовисько? Що ж це було? Якийсь непристойний скандал, власник будови — гадаю, це був бордель — судився з ним. Не варто мати справи із такою одіозною постаттю. Навіщо, коли є так багато порядних архітекторів на будь-який смак?». Поборися з цим, моя люба. Розкажи мені, як із цим боротися. Надто, якщо не маєш жодної зброї, крім таланту, що він навіть і не зброя, а радше серйозна перешкода.
Погляд Домінік його розчаровував; її очі дивилися пильно й незворушно, без натяку на гнів. Вона стояла перед столом, випростана, напружена, наче вартовий під час шторму, який знає, що мусить вистояти, не зійшовши з місця, навіть якщо сил терпіти не залишилося.
— Думаю, ти хочеш, щоб я продовжив? — запитав Тухі. — Тепер ти розумієш своєрідну ефективність мертвої справи. Ти не можеш виправдатися, не можеш пояснити, не можеш захистити себе. Ніхто тебе не слухатиме. Здобути славу доволі важко, а здобувши, її неможливо спекатися. Ні, неможливо зіпсувати репутацію архітектора, доводячи, що він поганий архітектор. Але її можна зруйнувати, довівши, що архітектор атеїст, або що хтось із ним судився, або тому, що він спав із жінкою сумнівної поведінки, або тому, що він любить відривати крильця мухам. Ти скажеш, що це безглуздо? Авжеж, безглуздо. І саме тому дієво. З аргументами можна боротися аргументами, але як боротися з нісенітницями? Твоя біда, моя люба, як і біда більшості людей, що ти не відчуваєш належної поваги до нісенітниць. Нісенітниці посідають чільне місце у нашому житті. Ти приречена, якщо вони стають твоїм ворогом. Але ти можеш змусити їх стати твоїми союзниками — о, моя люба!.. Послухай, Домінік, я перестану говорити, щойно побачу перші ознаки того, що ти злякалася.
— Кажи далі, — відрубала вона.
— Гадаю, ти повинна поставити мені якесь запитання, але, можливо, не хочеш бути банальною і відчуваєш, що це я повинен вгадати твоє запитання? Що ж, твоя правда. Ти хочеш знати, чому я обрав Говарда Рорка? Тому що — цитуючи мою власну статтю — не моє це покликання бути віялом од мух. Зараз я вжив цю фразу в дещо іншому значенні, але це неважливо. Також це допомогло мені дещо отримати від Гоптона Стоддарда. Але це лише побічний ефект, випадковість, невеличкий бонус. Загалом усе це був лише експеримент. Просто пробна сутичка, якщо так можна сказати, з більш ніж задовільними результатами. Якби ти не брала у цьому такої активної участі, ти стала б єдиною людиною, здатною оцінити видовище. Справді, знаєш, я майже нічого не робив, а поміркуй, яких досягнув результатів. Хіба не захопливо бачити величезний складний механізм, що ним є наше суспільство з усіма його важелями, ременями приводу і запобіжниками, що ними, на перший погляд, може керувати лише ціла армія? І раптом ти з'ясовуєш, що, натиснувши пальцем на певне місце, на одне життєво важливе місце — центр тяжіння, ти можеш змусити його розсипатися на нічого не варті уламки брухту? Це можна зробити, моя люба. Але на це потрібно чимало часу. Століття. Я мав перевагу перед моїми попередниками. Думаю, я став останнім і найуспішнішим — хоча й не найздібнішим — із них, адже чіткіше розумію, що нам потрібно. Утім це все абстракції. Якщо ж ідеться про конкретні реалії, хіба ти не бачиш нічого кумедного в моєму маленькому експерименті? Я бачу. Наприклад, чи зауважила ти, що серед захисників обох сторін неправильні люди? Алва Скаррет, професори коледжів, редактори газет, шановані матері родин і торгова палата мусили б кинутися на захист Говарда Рорка — якщо цінують власне життя. Але вони не зробили цього: вони підтримують Гоптона Стоддарда. З іншого боку, я чув, що якась банда пришелепуватих трактирних радикалів, яка називає себе «Новою лігою пролетарського мистецтва», намагалася зібрати підписи на підтримку Говарда Рорка — вони стверджують, що він став жертвою капіталізму, хоча повинні були б знати, що саме Гоптон Стоддард є їхнім прибічником. Рорк, між іншим, доволі
