На білому світі - Микола Якович Зарудний

Сосонські молодиці підхопили на язики цю новину, і пішла вона гуляти по селу, викликаючи здивування, тривогу і радість, здогадки і натяки, сміх і горе.

— Довго вибирала!

— Ну й щастя вхопила, щоб тобі ні дна ні покришки!

— А чого? Хлопець культурний, при должності…

— Сказано, як судилося чоловікові, то й з припічка вб'ється.

— А Юхим, кажуть, як ніч ходить… Пісні ж про неї складав…

— Та не на той голос…

— Їй-богу, чула, що це Степка на зло Платонові заміж за Кутня йде… Щоб я цих відер додому не донесла, як брешу…

— І я чула, кумо.

— Отак життя запропастить…

— Любов!

— Теперішня любов на три дні. То колись, бувало…

— Де ж це вона тепер житиме?

— Хату поставлять, та й усе. Батько ж у нього директор, то й з цегли змурує…

— А я кажу, що тут діло не чисте. Мабуть, уже так приспічило, що хоч бігом до загсу біжи… Хіба б я свою пустила одну в полі ночувати? Допаслася…

— Степка не така. У строгості себе тримала…

— А-а, нам аби на весіллі погуляти та чарку випити.

— Мать, духову музику наймуть.

— Юхим на гармошці їй зіграє!

— Ні-і, не Кутневі це жінка. Він же як вальок, прости господи, а вона ж — вогонь…

— А Олег Динька хвалився, що комсомольське весілля Степці влаштує.

— Про мене хоч і піонерське, аби потанцювати.

— О, о, дивіться, до Чугая сват приїхав на молоковозі.

— О, і сваха!

— Та худюща ж, як та Колядиха!

— А пишається!

*

Олег Динька бігав по селу з таким виглядом, наче жениться він. Дівчата чепурили хату, плели вінки, хлопці звозили з усього села столи. За всім цим стежив Динька, давав вказівки і поради, домовлявся, що і коли грати, писав запрошення на весілля. А тим часом, мабуть, у десятьох хатах пеклося і варилося, смажилось і парилось. Полікарп купив кабана, а колгосп преміював Степку бичком та грішми. Василь Васильович Кутень теж підкинув якусь сотню, але участі в підготовці до весілля не брав.

— Не хочу, Надеждо, щоб на мене потім анонімки строчили,— сказав дружині.— Могли б і, в нас повечеряти, а то затіяли бал… Тільки грошам горе.

— Та у нас же один син,— пробувала заперечити Надія Володимирівна.

— Йому так треба було женитись, як мені оце вмирати,— буркнув Кутень.— Він сам себе не прогодує. Закінчив би якийсь інститут — та в люди вийшов, а так…

Кутень і синові сказав, щоб не робили ніякого весілля, але Степка й слухати не хотіла.

— Буде таке весілля, що аж у Косопіллі почують. А своєму батькові передай, що його грошей мені не треба.

Дмитро попросив батька, і той домовився в загсі, щоб шлюб зареєстрували, не чекаючи місячного строку.

— А може, ще передумаєш, Дмитре? Колеса ж і назад крутяться,— пробував відраяти сина Кутень.

— У мене, батьку, своя голова є…

— Та дурна ж вона в тебе, як обичайка…

*

Степка з дружками ходила від хати і до хати, запрошуючи на своє весілля. Молода у білому платті ішла попереду королівською ходою, а дівчата, у віночках, у барвистих вишиваних сорочках та плахтах, у найкращих сукнях, ішли за нею і співали. А ще далі крокували піонери в краватках. Алик Коза сурмив у горн, а Васько вторив йому на старенькому барабані,— таку інструкцію дав їм Динька. Він приготував і ще один сюрприз, але поки що нікому не говорив: взавтра мали приїхати з кіностудії, щоб зняти комсомольське весілля у Сосонці.

Платон сидів на ліжку біля Наташі і читав уголос томик Сосюри: 

Жовтіє лист, і щастя розцвітає, нема йому ні гранів, ані дна… Зі мною знову ти. І тільки серце крає очима синіми печальна далина…  

— Хто це співає? — прислухалась Наталка.

— Степка заміж виходить.— Гайворон виглянув у вікно.— До нас ідуть.

Гості увійшли в хату, поклонились. Степка ступила до Наталки:

— Прошу на весілля, Наташо.

— Бажаю тобі щастя, Степко, великого-великого.

Тоді поклонилась Платонові.

— Приходь і ти на моє… весілля,— з болем, з докором подивилась йому в очі, і Гайворон не витримав цього погляду…

Трам-та-там, трам-та-там,— вигравали на подвір'ї Васько з Аликом Козою.

Наталка помітила, як подивилась на Платона Степка і як той раптово зблід.

— Ти ж проведи молоду,— сказала, щоб порушити тишу, яка запала в хаті, коли пішли дівчата.

Платон вийшов на подвір'я. Молода з дружками були вже за ворітьми. Але Степка оглянулась. Помахала йому рукою, а потім взяла у Світлани рожеву айстру і кинула Гайворонові під ноги…

А вранці в селі заграли музики. На відкритій машині приїхали з Косопілля молоді. Їх зустріли хлібом-сіллю, і Макар Підігрітий виголосив гучну промову. Потім урочиста процесія пішла до хати. І все це знімали оператори. Степка йшла під руку з Дмитром, аж сяяла вся від радості… Вона шукала очима когось у натовпі і не знаходила.

Усім весільним ходом командував прибулий кінорежисер, йому підкорялись музики, гості і молоді. З