Темний ліс - Лю Цисінь
Руйнівний вплив поразки проекту «вільних технологій» мав куди далекосяжніші наслідки, бо змусив людей усвідомити, що навіть перед загрозою руйнівної три-соляріанської кризи єдність людства є нездійсненною мрією. Рух «вільних технологій» був започаткований ескапістами, і, на їхню думку, тільки після досягнення консенсусу з питань Ескапізму світова спільнота матиме змогу подолати розкол між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, а також у колі самих розвинених країн. У такій політичній обстановці має відбутися церемонія відкриття наступної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН.
— О, через цей репортаж я дещо пригадав, — мовив Мяо. — Те, що я вам казав телефоном кілька днів тому, виявилося правдою.
— Ти про що?
— Про фонд порятунку.
— Старий Мяо, я міг би очікувати подібного від кого завгодно, але не від тебе. Ти не схожий на занадто легковірного, — невдоволено озвався Ян.
— Та ні, заждіть, — відмахнувся Мяо, повертаючись обличчям до співрозмовників і стишуючи голос. — Ім'я хлопчини — Ши Сяомін, я, наскільки зміг, вивернув його догори сподом і вивчив зусібіч. Його батько, Ши Цян, справді працює на РОЗ, навіть у Департаменті безпеки! Колись він очолював міський антитерористичний відділ, а зараз не просто працює на РОЗ, а очолює напрям боротьби з ОЗТ! Я телефонував до його відділу особисто, вся інформація підтвердилася. Можете самі перевірити.
Чжан і Ян перезирнулися, а далі останній узяв пляшку, налив собі ще питва й аж тоді з усмішкою відповів:
— Ну то й що, коли все це правда? Кому цікавий цей фонд? Чи можу, до прикладу, я собі це дозволити?
— От, розумні слова. Це лише для вас, багатіїв, — пробурмотів захмелілий Чжан.
Надміру збуджений Ян зненацька випалив:
— Якщо це правда, то країною правлять справжні телепні! Якщо хтось і матиме змогу відлетіти, то це мають бути найдостойніші наші нащадки. Якого дідька це право могтиме отримувати кожен, хто має дзвінку монету? Який сенс у такому порятунку людства?
Мяо тицьнув у нього пальцем і засміявся:
— Добре, Яне. А тепер скажемо те, що дійсно криється за твоїми словами: ти вважаєш, що саме твої нащадки потраплять до переліку достойних із правом на порятунок, чи не так? Погляньмо на твого сина й невістку: обоє мають докторські ступені. Цвіт людства. Тож твої онуки, правнуки й праправнуки теж, швидше за все, потраплять до кола обраних, — він підняв келих і кивнув. — Але ж усі люди рівні, хіба ні? Тому якого дідька ви маєте отримувати привілеї, га?
— На що ти натякаєш?
— Ну, схеми обміну товар-гроші-товар ніхто не скасовував. Це природно. Тож я забезпечу грошима майбутнє родині Мяо. І це також цілком природно!
— Ти вважаєш, що все можна купити за гроші? Головною метою відльоту є забезпечення можливості порятунку людської цивілізації. Природним буде саме бажання зібрати цвіт людства, а не відіслати в космос кілька мішків із грішми. Що за дурниці ти верзеш? — пирхнув Ян.
Поблажлива посмішка щезла з обличчя Мяо, і він товстим пальцем тицьнув у бік Яна:
— Я завжди знав, що ти ставишся до мене зверхньо. Хоч би скільки грошей я заробив, усе одно залишуся лише простим скнарою, калиткою, натоптаною грішми, чи не так?
— Та за кого ти себе маєш? — Ян відчув, як алкоголь стирає з нього наліт цивілізованості.
Мяо ляснув по столі, підвівся і випалив:
— Яне Цзіньвень, я не збираюся вислуховувати твої закиди, я…
Чжан і собі вгатив по столі, але чи не втричі гучніше. Два з трьох келихів перекинулись і жінка з Сичуані зойкнула від несподіванки. Тицьнувши пальцем у обох, Чжан закричав:
— Тож ти — еліта, а в тебе — грошей хоч греблю гати. Отже, я вочевидь опиняюся за бортом, сучі ви сини… То що ж, я, простий трудівник, взагалі не заслуговую на нащадків?! — він ледь стримався, щоб не копнути ногою стіл, розвернувся й вискочив за двері. Ян подався за ним.
* * *
Руйнівник ІІ обережно запустив нових золотих рибок у акваріум. Як і Еванс, він полюбляв усамітнення, проте потребував товариства інших живих істот. Часто розмовляв із рибками, так само, як і з трисоляріанами. Він вважав, що дві такі форми життя варті тривалого співіснування на Землі. Цієї миті на сітківці з'явилося повідомлення від софона.
Нещодавно я аналізував «Роман трьох царств». Як ти й казав, лукавство й облуда переплітаються з тонкою майстерністю, нагадуючи візерунок на зміїній шкірі.
— Господи, ти знову згадуєш змію.
Що гарніший візерунок, то страхітливішим він здається. Раніше ми не переймалися планами людства щодо втечі, бо вони стосуються пошуків прихистку поза межами Сонячної системи. Але нині ми скоригува-ли свої плани та бажаємо завадити відльоту людей із Землі. Надто небезпечно надавати ворогам, у чиї думки неможливо проникнути, можливість втечі у безкрай космосу.
— Ви маєте конкретний план дій?
Флот змінить шикування, щойно досягне Сонячної системи. У поясі Койпера кораблі роззосередяться, щоб узяти в кільце всю систему.
— Якщо людство справді вдасться до спроби відлетіти, ваші кораблі прибудуть запізно, аби запобігти цьому.
Це правда. Саме тому ми потребуємо вашої допомоги. Отже, наступною місією ОЗТ буде створення перешкод відльоту людства чи його відтермінування.
Руйнівник ІІ посміхнувся:
— Господи, тобі зовсім не варто цим перейматися. Масового виходу людства не станеться.
Навіть попри обмеження розвитку технологій, людству до снаги побудувати «корабель поколінь».
— Головна перепона полягає зовсім не в браку технологій.
Суперечності між країнами? Будь-яка з наступних спеціальних сесій ООН може виявитися проривною у вирішенні цього питання. А якщо й ні, то розвинені країни цілком здатні ігнорувати вимоги країн, що розвиваються, і втілити в життя власні розробки.
— Найбільшу перешкоду для реалізації плану втечі становлять не суперечності між країнами.
Що ж тоді?
— Суперечки між людьми з приводу того, хто має відлетіти.
Це не здається нам проблемою.
— Ми раніше також схилялися до такої думки, проте зараз саме це вважаємо нездоланною перешкодою на шляху до реалізації плану.
Можете пояснити причину?
— Ви, можливо, й ознайомлені з історією людства, проте не помітили важливої деталі: питання, хто летить, а хто залишається, належить до базових людських цінностей, які в минулому були рушійною силою прогресу людського суспільства. Але перед загрозою найбільшої небезпеки в історії це виявилося пасткою. І дотепер більша частина людства не зрозуміла всієї глибини проблеми. Господи, будь ласка, вірте мені —