Темний ліс - Лю Цисінь

— Удома подивишся, — відповів Чжан, не випускаючи пульт із рук і далі слухаючи випуск новин:

За інформацією, отриманою від лікаря 301-го військового шпиталю міста Пекіна, де проходив курс лікування Цзя Вейбінь, причиною його смерті став гемобластоз або, інакше кажучи, лейкемія. Безпосередньо до смерті призвели значний крововилив та відмова всіх органів на пізній стадії захворювання. Жодних незвичайних чинників та незрозумілих причин виявлено не було. Цзя Вейбінь — відомий фахівець з питань надпровідності, який зробив значний внесок у дослідження та розробку надпровідних матеріалів, що зберігають свої властивості за кімнатних температур, — помер 10 числа цього місяця. Всі чутки, що професор Цзя помер через атаку софонів, безпідставні. Прес-секретар Міністерства охорони здоров'я також повідомив: інші смертельні випадки, що їх також пов'язують із дією софонів, спричинені або нещастям, або звичайним перебігом захворювання. Прокоментувати останні події репортер попросив відомого фізика Дін Ї.

Репортер: Як ви прокоментуєте паніку, що зчинилася через страх перед софонами?

Дін Ї: Паніку спричинює відсутність у населення базових знань із фізики. Представники влади та члени наукового співтовариства не раз і за кожної слушної нагоди пояснювали: софон — це лише елементарна частинка, яка, хоч і наділена високим рівнем інтелекту, має обмежений потенціал впливу на макросвіт саме внаслідок своїх мікроскопічних розмірів. Найбільшими загрозами й проблемами, які софони можуть принести людству, є помилкові висновки та суперечності в наукових дослідженнях у царині фізики високих енергій, а також недоліки систем спостереження Землі, побудованих за принципом сплутаних квантових станів. Залишаючись у своєму первісному стані, тобто не змінюючи мікроскопічних розмірів, софон не здатен убити чи створити смертельну загрозу. Реальний вплив на об'єкти макросвіту софон може мати, лише розгор-нувшись з 11-мірного простору в розмірності нашого макросвіту. Та навіть і розгорнутий софон не зможе завдати значної шкоди у макросвіті, позаяк його сила криється саме у розмірностях із великим числом. А тепер, коли людство збудувало систему оборони, будь-яке розгортання софона надасть нам чудову можливість для його знищення. З моєї точки зору основні мас-медіа мають ефективніше сприяти поширенню цієї інформації, аби уникнути розповсюдження серед громадськості панічних настроїв без жодного наукового підґрунтя.

Чжан почув, як хтось увійшов до вітальні, не постукавши і гукаючи: «Старий Чжане!» та «Пане Чжан!», і рушив туди. Він здогадався, хто то, ще раніше, щойно почув важ-келенні кроки людини, яка підіймалася сходами. Мяо Фу-цюань, ще один сусід зі сходового майданчика, зайшов до помешкання. Цей власник кількох вугільних шахт у провінції Шаньсі був на кілька років молодший за Чжана. Мяо Фуцюань володів великим будинком в іншому районі Пекіна, а в цій квартирі мешкала його пасія з провінції Сичуань, не старша за його доньку. Попервах, коли Мяо тільки придбав тут помешкання, родини Чжана та Яна ставилися до нього не надто дружньо, бо з ним постійно виникали суперечки через речі, покинуті в коридорі загального користування. Але зрештою вони зрозуміли, що новий сусід, хоч і брутальний у спілкуванні — товариська й щира людина. Після того як управлінська компанія вирішила спір щодо приміщень загального користування, між трьома родинами встановилися приязніші стосунки. Хоча Мяо й стверджував, що відійшов від справ і залишив управління бізнесом синові, він досі був вельми зайнятою людиною. У квартирі з'являвся вряди-годи, й усіма трьома величезними кімнатами цілковито розпоряджалася коханка.

— Старий Мяо, Місяць уже знову змінився на молодик від часу твоєї останньої появи. Де ти цього разу схопив фортуну за хвіст, і на скільки вона тебе збагатила? — запитав Ян.

Мяо, перш ніж відповісти, взяв кухоль, наполовину наповнив його водою з диспенсера і жадібно випив:

— Були неприємності на шахті, й мені довелося їхати все залагоджувати… З грошима сутужно, навколо коїться таке, наче запроваджено військовий стан, уряд зі своїми дитячими підходами до вирішення проблем... Старий закон про видобувну діяльність і так не працював, а тепер взагалі незрозуміло, коли шахти зможуть стати до роботи…

— Гіркі жнива для всіх, — промовив старий Ян, не відриваючи очей від футболістів на екрані телевізора.

* * *

Чоловік лежав на ліжку ось уже кілька годин. Місяць ділився з ним світлом, що приникало до кімнати крізь напівпідвальне віконце, й холодні промені час від часу яскраво спалахували на підлозі. Через гру тіней усе навколо здавалося витесаним із сірого каменю, тому кімната нагадувала гробницю.

Ніхто не знав справжнього імені чоловіка, проте згодом він стане відомим як «Руйнівник ІІ».

Протягом попередніх кількох годин Руйнівник ІІ пригадував усе своє життя, щоб не забути нічого важливого. Упевнившись у відсутності прогалин у споминах, він напружив м'язи, неначе задерев'янілі, аби дістати з-під подушки пістолет, і повільно підніс цівку дула до голови. Цієї миті перед очима з'явилося повідомлення від софона.

Не роби цього, ти нам потрібен.

— Господи, це ти? Увесь минулий рік мені снилося, що я отримав від тебе послання, але це так і залишалося маренням. І от нещодавно навіть сни зникли, як я гадав — назавжди. Але ж ні.

Це не сон. Я з тобою спілкуюся в режимі реального часу.

Руйнівник стиха розсміявся:

— Ну от і добре. Усе скінчено. Там, напевне, снів немає. Потребуєш доказів?

— Доказів того, що там не буває снів?

Доказів, що це насправді я.

— Ну то скажи мені, чого я не знаю.

Усі твої золоті рибки — мертві.

— Яке це має значення? Скоро ми зустрінемося десь, де немає темряви.

Тобі все ж таки варто поглянути. Цього ранку ти був засмучений і не дивлячись, відшпурнув недопалок, а він потрапив до акваріума. Нікотин із сигарети розчинився у воді, що призвело до загибелі рибок.

Руйнівник ІІ розплющив очі, поклав пістолет і скотився з ліжка. Його вайлуватість і жалощі до себе враз зникли. Він увімкнув світло, підійшов до маленького столика, на якому стояв акваріум. П'ять золотих рибок-те-лескопів плавали догори білими черевцями в товаристві розмоклого недопалка.

Матимеш і другий доказ: Еванс надіслав тобі зашифрованого листа, але пароль доступу змінив. Він не встиг перед смертю повідомити новий пароль, тож лист так і залишився непрочитаним. Я тобі його скажу: «CAMEL», як і марка сигарет, якими ти отруїв золотих рибок.

Руйнівник ІІ з хвилюванням дістав ноутбук і, поки чекав на завантаження системи, розплакався:

— Господи, Боже мій, це справді ти? Це ж ти? — схлипував він. Після завантаження ОС через спеціальний додаток, розроблений ОЗТ, він відкрив електронну пошту й дочекався появи віконця для введення пароля. Увів новий пароль, і на