Мобі Дік, або Білий кит - Герман Мелвілл
У давнину панували просто сміховинні уявлення щодо цих завіс китового вуса. Один моряк у Парчева називає їх «бакенбардами, що ростуть у пащі кита»[267], інший охрестив їх «свинячою щетиною», а один старий джентльмен у Хеклюїта висловлюється в такому вишуканому стилі: «З обох боків його верхньої щелепи росте по двісті п'ятдесят плавців, які звисають обабіч його язика».
Кожен знає, що саме ці «вуса», «щетини», «плавці», «бакенбарди», «завіси», чи все що вам завгодно, постачають наших леді корсетами та іншими задушними засобами. Проте попит на ці речі вже давно зменшився. За часів королеви Анни китовий вус зажив пошани й слави, бо фіжми вважалися останнім словом моди. Але подібно до того як ці старожитні леді витанцьовували, можна сказати, у китовій пащі, так само і ми сьогодні безстрашно ховаємося від дощу під захистом тієї самої китової пащеки, бо сучасна парасоля — це намет, розтягнутий на каркасі з китового вуса.
А тепер на мить забудемо про завіси та вуса і, стоячи в пащі справжнього кита, ще раз озирнемося довкола. Коли ви бачите цю химерну колонаду, що підступає до вас зусібіч, хіба вам не здається, що ви потрапили всередину величезного хаарлемського органа і дивитеся на його незліченні труби? Унизу пухкий турецький килим — язик, наче приклеєний до підлоги. Він дуже жирний і ніжний і рветься на клапті, коли його піднімають на палубу. Цей язик зараз перед нами; і я можу одразу прикинути, що він шестибочковий, тобто після витоплювання дасть саме таку кількість жиру.
Тепер ви бачите, наскільки правдивим є моє початкове твердження, що голови кашалота і справжнього кита дуже різняться між собою. Щоб підсумувати, повторю: голова справжнього кита не має великої спермацетової ємності; не має кістяних зубів; не має вузької довгастої нижньої щелепи, характерної для кашалота. З іншого боку, в кашалота немає завіс із китового вуса, немає великої нижньої губи, а язик представлений тільки в зародку. Крім того, у справжнього кита є два зовнішні дихальні отвори, а в кашалота — лише один.
Тож погляньте востаннє на ці величні гостроверхі голови, поки вони ще лежать поруч; адже одна з них скоро порине в безвість, у морську безодню, а друга невдовзі піде за нею слідом.
Бачите, який вираз у голови кашалота? З таким виразом він помирав, тільки найдовші зморшки в нього на лобі тепер зникли. Мені здається, його широкий лоб дихає спокоєм, мов простір безкрайніх прерій; це спокій філософської зневаги до смерті. А тепер завважте вираз другої голови. Подивіться на цю підібрану нижню губу, яку притиснув борт корабля. Хіба вся ця голова не говорить про надзвичайну мужність віч-на-віч зі смертю? Цей справжній кит, здається мені, був стоїком; а кашалот — платоніком, що в останні роки захопився вченням Спінози.
Розділ 76
Таран
Перш ніж розпрощатися з головою кашалота назавжди, я б хотів, щоб ви — як розумний фізіолог — звернули увагу на її вигляд спереду у всій його стислій зібраності; тепер я прошу вас роздивитися цю голову тільки для того, щоб ви могли отримати справедливе і не перебільшене уявлення про ту ударну силу, яку вона містить. Це дуже важливо, оскільки ви або зробите для себе необхідні висновки, або завжди відчуватимете недовіру до однієї з найжахливіших, та від цього не менш імовірних подій, що лишилися в історії.
Ви бачите, що кашалот, пливучи, підставляє воді передню, майже прямовисну площину своєї голови; бачите, що знизу ця площина сильно схилена назад і, відступаючи, утворює заглиблення, до якого припадає, закрившись, вузька, наче бушприт, нижня щелепа кашалота; бачите, що його паща, таким чином, опиняється внизу голови, так, якби ваш рот був у вас під підборіддям. Потім ви побачите, що носа в кита взагалі немає, а те, що є натомість, — його дихальний отвір, — міститься, так би мовити, на тімені; а очі й вуха розміщені по боках його голови, на відстані, що дорівнює майже третині його довжини від переднього кінця. Тепер ви, мабуть, бачите, що передня частина голови кашалота — це глуха стіна без жодного органу, без жодного чутливого виросту. До того ж згадайте, що тільки в найнижчій похилій частині голова кашалота має щось подібне до кісток, і лише в двадцяти футах від лоба можна знайти черепну коробку. Тому вся ця велетенська безкоста маса нагадує лантух, напханий вовною. І нарешті, незважаючи на те що вміст цього лантуха, як ви побачите згодом, складається з ніжного жиру, ви зараз ознайомитеся з природою тої речовини, яка оточує осередок такої вишуканої ніжності незламною стіною. Раніше я описував шар сала, що огортає тулуб кита, як шкірка огортає апельсин. Так само і з його головою; відмінність хіба що в тому, що на голові ця оболонка не така товста, зате така міцна, що в це важко повірити, не переконавшись на досвіді. Найміцніший гарпун з гартованої сталі, найгостріша острога, кинуті найсильнішою рукою, безсило відскакують від неї. Це так, наче голова кашалота обкладена спереду кінськими копитами. Не думаю, що їй взагалі властива хоч якась чутливість.
Тепер поміркуйте про іншу річ. Коли два великі ост-інд-ські кораблі випадково зіткнуться в доках, що роблять у такому випадку матроси? Вони не вивішують за борт якісь тверді предмети, залізні чи дерев'яні; ні, вони використовують для цього клоччя і корок, напхані у великі круглі лантухи з міцних, цупких бичачих шкур. І ці подушки легко витримують удар, який розтрощив би на друзки дубові важелі і залізні ломи. Ця деталь чудово ілюструє той очевидний факт, про який піде мова. Оскільки у звичайних риб є так звані плавальні міхури, які вони можуть довільно надувати і стискати; і оскільки кашалот, наскільки мені відомо, не має такого пристрою; а також беручи до уваги таку начебто незбагненну звичку кашалотів то повністю занурювати голову у воду, то вистромлювати її назовні; беручи до уваги нічим не обтяжену пружність оболонки, що вкриває його голову; беручи до уваги дуже своєрідну внутрішню будову його голови, — я знов-таки дозволю собі висловити припущення, що загадкова чарункувата речовина, яка міститься всередині, можливо, має досі не виявлений зв'язок з навколишнім повітрям, завдяки чому може зазнавати
