Відверто про Клавдію - Деніел Кіз
Так завжди бувало з Клавдією. Дитиною вона брала кілька деталей з реальності й переплітала їх із вигадками. Дівчина завжди мріяла бути акторкою. Роками Марта хвилювалася через цю звичку Клавдії, але зараз була вдячна її вмінню обертати реальність в’язниці на світ власних фантазій.
— Ми телефонували таткові Стекмену, — повідомила Марта, — і він дещо для нас перевірить. Він особисто зацікавлений у твоїй справі. Татко запропонував кілька запитань. Зосередьмося на них на хвилину.
Клавдія охоче кивнула.
Марта дістала з сумочки папірець і прочитала вголос:
— Перш ніж тебе затримали для допиту, чи хто-небудь із Департаменту шерифа просив тебе поспитати інформацію для них на вулиці?
Клавдія похитала головою.
— Ніколи.
— Ти була на місці вбивства — на Онґаро-драйв?
— Ні, мамо, я ніколи там не була.
— Тоді чому тобі відомі різні подробиці? Як ти дізналася, що було в будинку і як саме сталися вбивства?
Клавдія приклала пальці до губ і заплющила очі, ніби намагаючись згадати.
— Я чула про них від Діно. Чула, як він розповідає Боббі, що коли його взяли за пограбування через два тижні після вбивств, детектив Тоні Річ допитував його у справі Маккена, і так він чимало довідався про місце вбивства і про те, як усе було. Так я й дізналася.
Марта відчула величезне полегшення. Це все пояснювало. Як завжди бувало з Клавдією, хтось надав їй кілька деталей, а вона вигадала з них цілу історію — із собою в центрі подій.
— Боббі причетний до вбивств?
— Ні! — заперечила Клавдія. — Боббі не має до них жодного стосунку.
— Ти маєш якийсь спосіб довести, що не була там уранці тієї неділі? Хіба ти зазвичай не ходиш кудись снідати після роботи?
Клавдія ляснула себе долонею по скроні.
— Так! Так! Тепер, коли ти про це сказала, я згадала. Гадаю, я ходила з Ленні Вайтом і ще кимось… з нами була якась дівчина… точно, Джинджер, яка працює зі мною в «Галереї зображень».
— Хто такий Ленні Вайт?
— О, він чудовий хлопець. Ми вже кілька місяців як знайомі. Має власну вантажівку й працює далекобійником — здебільшого свиней перевозить. Дівчата в «Галереї зображень» кличуть його Свинарем. Ленні приходить до «Галереї зображень», коли буває в місті, і веде мене снідати, а часом підвозить додому. Ми ходили снідати після роботи.
— Чудово — двоє свідків твого алібі. Усе буде гаразд, Клавдіє.
— Це я й кажу, мамо. На фільм чекає дивовижний успіх. Я прославлюся.
Покинувши жіночу виправну установу, Марта Яско зателефонувала до Детективного бюро Біллу Стекмену й переказала відповіді Клавдії на його запитання.
— Я не можу втручатися, Марто, — сказав він після того, як вони трохи поговорили, — але зроблю все, що зумію.
Пізніше Стекмен зателефонував детективу з Департаменту шерифа Стіву Мартіну. Один із його людей добре знав Мартіна й схвально про нього відгукувався. Стекмен відчував, що той зрозуміє: він не пхає носа на чужу територію.
— Слухай, Стіве, щодо справи Маккена, — почав він. — Не хочу лізти не в своє діло й не питаю жодної інформації. Просто гадаю, що твоїм хлопцях слід знати: у ваших руках дуже нестабільна особа.
2
17 березня «Колумбус Сітізен-Джорнел» опублікував статтю.
ШЕРИФИ ПЕРЕСЛІДУЮТЬ ДРУГОГО ПІДОЗРЮВАНОГО У ВЕСТ-САЙДСЬКОМУ ПОТРІЙНОМУ ВБИВСТВІ
У четвер детективи Департаменту шерифа вели пошук другого підозрюваного у вбивстві трьох осіб 12 лютого на Далекому Вест-Сайді.
Клавдія Яско… була заарештована в середу ввечері й звинувачена в трьох випадках убивства за обтяжувальних обставин…
Сержант Говард Чемп із Департаменту шерифа стверджує, що міс Яско зв’язалася з детективами у вівторок приблизно о першій дня та надала подробиці вбивств, відомі лише тому, хто був присутній під час їхнього скоєння…
Коли жінка зізналася, що боїться бути вбитою, якщо повернеться додому, детективи взяли її під варту з метою захисту…
Чемп не надав інформації про можливий зв’язок між міс Яско, підозрюваній у співучасті, і жертвами вбивств.
Міс Яско з чотирнадцяти років перебуває на психіатричному лікуванні, але поводилась «цілком раціонально», коли розмовляла з детективами, каже Чемп.
Три дні по тому було видано наказ заарештувати Політіса на трейлерній стоянці, де він мешкав зі своєю дівчиною. О 4:10 ранку п’ятеро помічників шерифа, включно з офіцером Ґолдзберрі, Тоні Річем і Говардом Чемпом, постукали й назвалися. Коли дівчина Політіса, Ельсі Мей Бенсон, відчинила двері, вони показали їй ордер на арешт Політіса.
Дівчина вказала на кімнату, де він спав, і всі п’ятеро полісменів з пістолетами напоготові увійшли до кімнати, розбудили Політіса й оголосили, що його заарештовано за вбивства Крістін Гердман, місіс Дороті Маккен і Мікі Маккена.
Політіс, ошелешений і злий, горлав, що не має жодного стосунку до чийогось убивства, що це все клята помилка і вони заарештовують не того.
— Не дозволяй їм нишпорити в моєму домі! — кричав він Ельсі Мей, коли на нього надягали наручники й виводили до поліційної автівки. — Не хочу бачити їх тут!
Політіса відвезли до окружної в’язниці, прийняли й оформили о 4:30 ранку, і менше ніж за годину він втретє за чотири тижні опинився за ґратами.
Коли Мері Новатні відчинила парадні двері й побачила схвильоване обличчя свого сина Боббі, вона зрозуміла, що сталося щось жахливе. Він сказав, що, прочитавши статтю в «Сітізен-Джорнел» про полювання шерифа на другого підозрюваного і ту частину, де Клавдія висловлює страх бути вбитою при поверненні додому, він відчув, що його підставляють, тож боїться повертатися до квартири.
Зараз, у будинку свого дитинства, він казився, мов дикун, горлаючи, що неможливо вгадати, у яку халепу втягнула його божевільна Клавдія. Він приїхав пожити у своїй колишній кімнаті, казав Боббі, доки не з’ясує, що робити далі.
Коли він піднявся до своєї кімнати, маленька жилава біловолоса місіс Новатні пішла на кухню зготувати синові щось поїсти. Вона збагнула, що її старший син укотре наляканий, що на нього вішають злочин, якого він не скоював.
Її засмучувало, що страх обвинувачення й ненависть до поліції з’явилися в нього далеко не вчора. Вона чітко пам’ятала той день, коли заарештували Боббі та його найменшого брата Енді, упіймавши їх на Греблі Гувера з вибухівкою. Подейкували, що вибухівка належала одному з власників бару, який пов’язаний з організованою злочинністю. Але Боббі й Енді розповіли їй, що сталося насправді.
Якось уранці, в останній липневий тиждень минулого літа, Боббі вирішив, що хоче з’їздити порибалити на Греблю Гувера. Він, його друг Френк та Енді взяли якесь рибальське приладдя, кілька ящиків пива й поїхали на греблю.
Риболовля йшла повільно, й Енді, роззирнувшись на місці, виявив, що одні з дверей, які ведуть униз, у стіну греблі, незамкнені. Він крикнув Боббі, що йде всередину, і Боббі, прихопивши кілька бляшанок пива, пішов з ним. Френк залишився зовні й продовжив рибалити.
Енді казав, що не встигли вони пройти і кількох метрів, як раптом усе заполонила морська та паркова поліція зі зброєю напоготові. Боббі й Енді підняли руки та стали підійматися сходами,
