Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Сучасна проза » Славка - Галина Сергіївна Ткачук

Славка - Галина Сергіївна Ткачук

Читаємо онлайн Славка - Галина Сергіївна Ткачук

Бо зозуленя — це найгарніше для птахів пташа.

Для пташиць.

Їхній сон короткий, але зозуленя встигає наснитися. Не пищить жовтим ротом, дивиться птасі в очі, каже їй:

— Давай домовимось!

— Домовляйся з моїм чоловіком!

— Він спить!

— Іди говори з батьком!

— Він спить, і сон його забрав. Він лежить тепер, як тонка шкаралупа від крашанки, розмальована зверху у вид птаха, а вся середина тим часом десь блука. Сама з таким розмовляй!

— Так я з таким весь свій вік розмовляю!

— Іди сюди, іди до мене, послухайся хоч раз істоту, котра тебе кличе!

Згоджуйся, і тобою новий промінь піде,

згоджуйся, і від тебе старий світ зникне.

Згоджуйся, бо вже несуть тобі моє яйце, міцним міцне і всередині тепле.

Так каже птасі зозуленя. Обидва у сні співочої птахи, не знають, як співати: «Алілуя!»

ТЕРЕНТІЙ І ТІТ

А якось я сама вийшла на поле і пішла шукати Білогородку.

Там дорогою є всякі речі цікаві.

Ці місця називаються Очисні Споруди.

Тут є посадка, яка зійде за сад. Рівна тополева лінія.

Тут люди мало бувають.

Здебільшого працюють, якщо вже бувають. А їхні діти у цей час блукають.

Я так кажу, бо тут працював дід моєї подруги.

Були часи.

Діда звали Тіт. Це перший такий дід за моєї пам’яті. Дід Тіт.

Я усе йшла і дивилася, чи не стріну діда Тіта або принаймні яку його тінь чи лінію, бо сам дід помер торік.

У траві лежало кольорове.

Здається, журнальна сторінка. Хтось був отут і розгортав свої речі або харчі з паперу.

Це обкладинка! Журнал «Терентій»!


Я думаю, могли би бути два брати: старший Терентій, менший — Тіт.

Терентій мав би велосипеда і їздив би асфальтовою стежкою попід лісом.

Тіт був би меншеньким і товстеньким.

Такий білий, легенький і м’який, як куряче м’ясце.


Поки я дивилася під ноги, ішла, уявляла собі Терентія і Тіта, якась дівка підійшла до мене ззаду і зрізала волосся прядку.

Кажу їй:

— Я не розумію, нащо ти це робиш!

— Так і є, — каже, — абсолютно не розумієш.


Наступна тополева посадка заросла кущами.

Я розтрушувала застиглі кущі. Вилітали дрібні мошки. Деякі залітали мені за комір футболки, і походжали собі там, і лоскоталися.

Ота дівка своїми здоровими ножицями зрізала мені прядку над правим вухом і кинула волосся долі. Кажу ж їй:

— Так не можна! Прилетять ластівки, заберуть мої коси і зів’ють гніздо. Від того можуть статися різні дивні, різні лихі речі.

— Я думаю, — каже тоді дівка, — що всі вони однаково стануться. Ці різні, лихі й дивні речі.

Вона зрізала прядку над лівим вухом.

— Все б тобі зрізати, все б мої коси чикрижити!

Я зазирнула до мух, собі за шиворот, і мені просто межиочі на світло вилетіло кілька їх.

Очисна спорудо, моя дошкільна молодість!

Обрізані мої коси, прозорі осінні ниточки!


Так ось. Терентій і Тіт.

Тіт дуже менший мене. Я можу навіть брати його на руки і таскать, якщо потоваришую із Терентієм.

Але ж він ні з ким не водиться!

У нього є велосипед, він скрізь їздить сам.

І не особливо любе Тіта.

Тож мені так і не доведеться помацати Тітові малі ручки із курячого м’яса.

Прощавай, Терентію!

Ми так і не потоваришували, мій Тіте!

Я повертаюся додому.

Мене питають:

— Кицюню, де твоє волосся?

— Літає скрізь, як порохи, і гнізда з нього в’ють птахи!

— Ясно.

— І кубла з нього в’ють щурі, і крівцю смокчуть комарі!

ЧАСТИНА 3. СЛАВКА
РАНОК, МИ З ЛІЛЕЮ, ІОАНИКІЙ

Ліля з’явилась перед мої очі наступного ранку, перед першим уроком у школі, з-під моєї парти. Очі її були великі й червоні, а в руках — поліетиленова торбочка із різними знахідками. Лілька шепотіла:

— Ти як вчора від мене пішла, я собі подумала, що треба саме в той день до Білогородки дійти. Янка пішла, мама заснула, і сон її забрав. І

Відгуки про книгу Славка - Галина Сергіївна Ткачук (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: