Скорочено Божественна комедія - Данте Аліг'єрі
Пройшовши через Божественний ліс, підійшов до двох потоків. Річка Лета знищує пам'ять про вчинені гріхи, а Євноя воскрешає в людині спомин про всі її добрі діла. Далі Данте спостерігав алегоричну процесію, або Тріумф церкви. Перед ним пройшли образи з Старого та Нового Заповіту. Потім з'явилась Беатріче, яка буде далі проводити Данте. Вона вразила поета так, як колись — вперше. Дорікнула його, що він "піддався суєті земній" — був невірний Беатріче і як жінці, і як вищій мудрості. Вона наказує поетові розповісти людям про побачене.
Данте омився в чистих водах ріки і вступив до Раю. Спочатку вони потрапили на Місяцеве небо. Звернув увагу на плями на Місяці, які народна фантазія передає як постать Каїна з оберемком хмизу на плечах. Там перебували духи, що зламали обітницю. Зокрема чорниці, яких насильно було видано заміж. Беатріче вгадує думки Данте і пояснює поетові незрозуміле, сумнівне. Пояснює, що новий обіт має бути суворішим за попередній.
Потім вони потрапляють на друге небо — Меркурієве. Там знаходяться духи, які пройшли через чистилище. Поет чув "ніжні голоси окіл".
На третьому Венериному небі духи велелюбних. Вони всі рухаються, але залежно від доступного їм споглядання Бога. У Данте виникає запитання: чому діти рідко коли схожі на батьків? Отримує відповідь: кружіння світил впливає на людську природу, виконує своє призначення.
На четвертому небі — небі Сонця — були духи вчених: душа Фоми Аквінського, філософа й богослова, його вчителя Альберта Великого. Підкреслюється марнота земних турбот, порівнюється мудрість Соломона та Христа, неспроможність людей вивчати та розуміти Святе Письмо та міркувати про будь-чиє спасіння.
Знову Данте був охоплений звуками прекрасного співу. Чарівна Беатріче показала шлях на нове, п'яте небо, Марсове, на якому поет узрів духи військових у вигляді світного хреста. Освітилося багато чого, зрозумів марність шляхетного походження, проблеми чвар і розбрату, які тягнуть за собою злигодні вигнання. Пройшовши Марсове небо, поет помітив, як "Юпітер сріблом в розводах золотих засяв". На шостому небі Данте вислухав промову небесного орла про необхідність віри для спасіння, що жодна душа не потрапить у Рай, якщо не має віри в Христа. А віра без добрих християнських справ також є фальшивою.
На сьомому, Сатурновому, небі були духи споглядальників, які вирішують проблему призначення долі наперед. Поет з Беатріче почали розмову про те, що занепадають монастирі, а "люди в рясах — як в лантухах мука, що черв псував". Поки мандрівники говорили про земні гріхи та. суєту, потрапили вони на восьме, Зоряне небо. А Землю він побачив здалеку як "нікчемну крапку із морів та гір, геть сповнену всю дикощів пихатих". На Зоряному небі вони спостерігали тріумф Христа, оточеного "яскравим сяйвом дужним".
Потім почув прекрасний спів, то "оспівувалась пресвята Марія". Поетові там довелося давати відповідь Петрові — про віру:
Я вірю в три особи вічно сущі
І в сутність їх троїсту і одну;
про надію — апостолу Якову:
Надія,— я сказав,— ждання то певне
В прийдешнім слави; благосний вінець —
Їй ґрунт, як і життя безгрішне кревне.
Третій апостол — Іоанн запитав про любов:
Найвищого святого блага храм —
То альфа і омега книг, що втішив
Себе я ними, бо любов зрю там,
Тобто вся любов поета спрямована до Бога.
На дев'ятому, Кристалічному, небі Данте зіставляв небесну красу й земну потворність як символи духовного та матеріального світів. Зачарований був поет узгодженістю між системою небес і побудовою дев'яти кіл, гармонією небесної ієрархії. Беатріче продовжує розмову з поетом про занепад церкви, ницість священиків:
Христос апостолам не дав наказу:
"Ідіть і проповідуйте брехню",—
До неї в них він виховав відразу.
Десяте, Палаюче небо було нематеріальне. Величезне яскраве світло лилося з усіх боків, то світло Божої любові, ласки, істини. Світло мало дивну будову, яка нагадувала досконалу троянду: у самому центрі був Бог, а на пелюстках були блаженні душі. Оточена троянда іскрами, які є літаючими ангелами.
Беатріче повернулося на своє місце — "на третю лаву у найвищім крузі", де були також Марія, Рахіль, Єва. Навпроти Марії знаходився Іоанн Хреститель, там також були Адам, Мойсей, апостол Іоанн.
Закінчується поема молитвою на честь великої вічної любові Бога, "Любов, що водить сонце й зорні стелі".
115 В глибокій ясноті переді мною
Явилися із світла троє кіл
Трьох кольорів з об'ємністю одною.
118 Одне — відбиток другого всіх сил,
Немов Іріда близ Іріди стала,
А третє йде вогнем з обох світил.
121 Який ти куций
