Скорочено Божественна комедія - Данте Аліг'єрі

Головний герой поеми поет Данте починає свою подорож із темного, страшного лісу. На його шляху з'являються перешкоди — алегорії людських вад: леопард, лев і вовчиця. Беатріче посилає йому на допомогу улюбленого поета Вергілія, автора поеми "Енеїда". Він буде поруч із Данте протягом мандрівки по Пеклу. Поет спочатку навіть злякався, але зібрав рештки рішучості, і вони вирушили до брами.

"Крізь мене йдуть до міста мук, найтяжчих,

Крізь мене йдуть до мучень і заков,

Крізь мене йдуть між поколінь пропащих.

Суд правий вів творця моїх будов:

Звели мене Могуття, що все родить,

Найвища мудрість і Першолюбов.

Лиш після мене світ став брами зводить.

Ніщо не вічне, я ж на всі віки.

Лишайте сподівання всі, хто входить".

Поети ввійшли й побачили душі людей, які за життя не робили ні добра, ні зла.

Хорон, який перевозить мертвяків, не хотів брати Данте, але Вергілій умовив його.

У першому колі (Лімб) знайшли притулок нехрещені та язичники, а серед них Гомер, Горацій, Овідій — їх доля тільки сумувати.

У другому колі були порушники шлюбної вірності. Мінос хвостом визначає місце грішника. Франческо да Ріміні розповіла історію свого кохання до Паоло. Серед тих грішників побачив Данте й Клеопатру і Єлену.

Вхід до третього кола закриває триголовий пес Цербер. Серед примар і бруду, під сильною зливою знаходяться ненажери. Демон Плутос загородив вхід до кола скупих і марнотратників. Мандрівники підійшли до вежі, оточеної водою. Човняр Флегій перевіз їх до пекельного міста Діт, хоча фурії загрожували поетам. Побачили там відкриті могили політичних противників.

У шостому колі мучилися єретики, в іншому поясі — насильники, брехуни, безбожники.

Вхід до сьомого кола закривали три кентаври, які не давали душам вийти з киплячої кров'ю річки. Там були тирани й розбійники, в яких весь час влучали стрілами кентаври. В одному з поясів побачили самогубців, над якими знущаються навіть мертвяки. У восьме коло поетам допоміг пробратися хвостатий Геріон. У десяти ровах цього кола можна було зустріти спокусників, зведениць, підлесників, повій. Їх били батогом, тримали в "калі зловонному". Пророчиці були там німі, скрючені. Злодіїв там кусали змії, а іноді відбувалися страшні метаморфози: змій ставав людиною, а якийсь злодій — змієм. Люди, що підбурювали інших, каралися важким мечем.

Колодязь з'єднує восьме коло Пекла з дев'ятим, у якому страдали гіганти. На дні криниці вони побачили тих, що зрадили рідних, батьківщину, однодумців. На дні крижаного озера зустріли й Каїна, Ганелона, а також Брута, Юду й Касія, які були в пащах Люцифера. Поети протиснулись в щілину, через яку піднялись на поверхню й побачили зорі. Потім вийшли до підніжжя Чистилища.

Чистилище височіло серед океану. На вершині цієї гори — Земний Рай, де жили до гріхопадіння Адам і Єва.

Данте зі своїм мудрим учителем у передчистилищі зустріли ангела—стерничого. Побачили там душі вмерлих, не примирених із церквою. Серед них була душа короля Манфреда. Він просить, щоб Данте, коли повернеться на землю, розповів, що Манфред не в Пеклі.

Серед недбалих і загиблих не своєю смертю були й представники гібелінів, багато представників Італії. Далі вони потрапили в Долину земних володарів, побачили вічну боротьбу зі змієм. Данте заснув, а до нього з'явилася Лючія, щоб взяти "того, над ким панує сонна мрія". Раптом з'явився ангел, перед яким Данте впав на коліна. "Вісник праведної слави".

Сьома "глаголями" чоло списав

Мені вістрям меча він і: "Ці плями

Подбай в дорозі стерти!" — проказав.

Мандрівники потрапили до першого кола Чистилища, де були пихаті й відмолювали свої гріхи. Бачать на стінах зображення покарання за. пиху й гордість. Була серед них і Ніоба, яка, маючи сімох синів і сімох дочок, сміялася з Латони, що в тієї тільки двоє дітей. Боги повбивали всіх її дітей, а сама Ніоба закам'яніла з горя. Була там і ткаля Арахна, яка насмілилася змагатися з Мінервою і стала павуком.

У другому колі були заздрісні, яким подавали приклади великодушності, а також приклади покараних заздрощів. Особливо яскраві два приклади: Каїн, який убив із заздрощів брата Авеля, та Аглавра, яка заздрила своїй сестрі Ерсі.

У третьому колі гнівливі на прикладах лагідності очищалися. Вер-гілій викладає своєму учневі вчення про любов як джерело добра і зла, а саме: любов, що завдає зла іншим (пиха, заздрощі, гнів), недостатня любов до несправжніх благ (байдужість) і надмірна любов до несправжніх благ (користолюбство, обжерливість, любострастя).

У четвертому колі ледачі наслідували приклади рідкісної швидкості й жалюгідних лінощів. Символічний сон Данте про жінку — "недоріка, кульгава, косоока та без рук". Тут з'явився ангел, "змахнув пером по лобі й наді мною, "блаженні плачущії, з їх-бо сліз,— сказав,— зросте їм радість супокою"". Показав їм шлях у п'яте коло, де були скупі, які очищалися на прикладах бідності, щедрості та огидних скупощів. Раптом почули, що двигтить гора. Мандрівники почали молитись. Пізніше зрозуміли, що, коли якась душа закінчує строк свого перебування на горі