Няня для тирана - Ая Кучер

Я просто не можу зупинитись. Мене пробирає на сміх, розпирає зсередини й навіть накочують сльози.

Дідько.

Коли почув слова Аріни, що вона працює на Ігоря,  мені мізки відключило. У голові било набатом, що вона зрадниця і сука, знала вбивцю, але як грала… Навіть не став наздоганяти її одразу, бо не хотів. Потрібно було б допитувати, діставати, впізнавати.

А я не хотів. Мені треба було знати, що те, що між нами – по-справжньому, а не просто спосіб підібратися ближче. Я ніби дитина відтягувала погане.

Обшукав її кімнату, весь будинок, а знайшов у себе в спальні. Прибирається, бляха, я з пістолетом вриваюся, а вона пил витирає. Ніби нічого іншого робити не можна було.

Незрозуміла. Неймовірна.

А зараз іржу, почувши всю історію. Мені потрібно зупинитися,  пояснити ситуацію Аріні. Вона відкрилася, розповіла про себе надто багато, довірилася. Вона була втрачена і вона не мала вибору тоді, п’ять років тому. Мені хочеться сказати їй так багато, підтримати, заспокоїти.

Але замість цього я сміюся,  як мудак.

– Вибач, - я роблю крок до дівчини, але бачу її погляд на пістолет. Показово відкладаю його на стіл.

Аріна стискається, але більше не тікає. Думає, що я битиму її? Ні, мала, на тебе в мене трохи інші плани. Замість того, що хотілося зробити, я просто обіймаю її, стискаю руки замком на талії.

Вона не виривається, не голосить, просто завмирає, а потім несміливо обіймає мене у відповідь, утискаючись. Її дихання лоскоче і гріє шкіру.

Це дівчисько, наче локомотив, змінює всі мої почуття в одне. Злість, бажання, розуміння, кохання, ненависть. Пекельний коктейль, який пульсує по крові.

– Я не розумію, - видихає вона в кінці, коли мовчання затягується.

– Зараз зрозумієш.

Не хочеться її відпускати, але усуваюсь, дістаючи з кишені телефон. Шукаю в секретній теці потрібні фото і потім повертаю екран до дівчини. Вона впивається очима у зображення.

– Цей Ігор тебе найняв для стеження за Кулею?

– Він не наймав, - відводить очі. – Але так, для нього я збирала інформацію.

– Ігор Харукан, так?

– Так.

– Сучий син. Бля, це треба вміти. Найняти людину для стеження за моїми друзями, щоб у результаті вона стежила за мною.

– Я не розумію.

Аріна дивиться на мене як на божевільного. Та я сам не вірю, що така маячня може існувати. Це просто неймовірна херня. А я думаю, чому Харукан мені розповідає практично тільки те, що я і так вже знаю.

– Присядь. На нас чекає довга розмова.

Весь гнів на дівчину зникає під її переляканим поглядом. У мене всередині горить почуття, що мене зрадили. Обдурила, підвела. Мозком, бляха, розумію, що вона працювала, виконувала завдання. Вона ж навіть не знала мене, чи з хера їй відмовлятися? Заради мене? Самі постійно так робили. Я, бляха, розумію! А образи позбутися не можу.

Від образи! Як чортів п’ятирічка.

Аріна забирається на ліжко, упираючись у дерев’яну спинку. Підтискає ноги під себе я. Я влаштовуюсь біля неї на краю. Ловлячи мій погляд, дівчина накидає зверху теплу ковдру.

Малятко, ти, звичайно,  гаряча, але думати не тільки про секс я ще можу. Поки що.

– У нас із хлопцями проблеми, - визнавати це складно, неможливо. Чорт, ми стільки років разом. Навіть коли розходився на два роки, все одно, бляха, були ближче, ніж зараз. – Не можу зрозуміти, що відбувається, і тому мені потрібна інформація про те, що вони роблять. Тому я вирішив звернутися до людини, яка гарна в зборі інформації.

– Харукан? – дівчина починає розуміти й злегка посміхається. – Це ти? Ти найняв Ігоря, щоб стежити за Кирилом та Вірою?

– Бляха, я казав Ігореві не розкривати його ім’я. Пацюк. Але так, це я його найняв. А він найняв тебе.

– Він не наймав, - крутить край підковдра, знаходячи там щось цікаве. Кривиться, але потім продовжує: – Коли наймають, ти можеш відмовитись.

– І чому ти не могла? – я напружуюсь. Дівчина не виглядає щасливою. 

У кожного, хто чогось досяг, є вірні шавки, які не могли відмовити господареві. Хтось тримає страхом, хтось грошима, хтось сліпою вірністю. Моя права рука – Міха – сам визнає, що шавка, тому що я колись врятував його життя. Він вірний і чесний.

– Арін, чому ти не могла відмовити йому?

– Тому, що насправді моє життя належить йому.

І вона починає говорити. Сухо, без істерик та емоцій, просто викладає факти. Як її виперли з дому, як грошей не вистачало і як народився Ігор. Як допоміг їй грошима, роботою. Як подарував квартиру, щоб вона могла жити там із сином.

– Чи мені це подобалося? Ні, це погане почуття, коли ти зближуєшся з людиною, а потім бачиш, як його бізнес руйнується. Але він постійно просив про «маленькі послуги»,  і я не могла відмовити йому.

– Він просив про щось ще?

Я не можу сказати вголос,  чи просив він її трахатись з кимось заради інформації. Я, бляха, не розумію, що мене хвилює більше: чи спала зі мною Аріна заради справи, чи не зламав цей недолюдок її остаточно. Дівчина і так була на грані, коли виявилася зовсім одна, а він тільки підливав олії у вогонь своїми справами.