Утриманка для мільярдера - Джулія Ромуш

Відкривши двері, я про всяк випадок озирнулася на всі боки й переконавшись, що кімната порожня, пішла на пошуки шафи. Вона виявилася в іншій стороні кімнати. Просто якихось нереальних розмірів. Пройшовши до неї на носочках, так ніби хтось міг почути мої кроки, я відкрила дверцята шафи й мої очі округлилися, тут було стільки сорочок, що я навіть злегка розгубилася.Ставши на носочки, я постаралася дістати одну з сорочок, але вони були занадто високо й у мене нічого не вийшло.

Позаду мене почувся ляск дверей, і я повністю впевнена в тому, що це була та сама противна покоївка, навіть не повертаючись вимовила:

- Я ж сказала, що мені більше нічого не потрібно.

Тільки ось мовчання у відповідь мене напружило. Стук дверей я більше не чула, а значить жінка була все ще в кімнаті. Згадавши в якому вигляді я зараз перебувала, я тут же почервоніла і, різко розвернувшись до дверей лицем, прикрила себе руками. Я застигла на місці й не могла зробити навіть вдих, тому що я зіткнулася з темними очима Річарда. Вони потемніли настільки, що зараз я не могла розгледіти його зіниць. Він сканував мене поглядом. Не соромлячись і не намагаючись цього приховати.

Його рука злегка послабила краватку, а я голосно проковтнула. Чоловік почав повільно до мене наближатися. З грацією хижака, а мені не було куди відступати. Я була в пастці.

- Хоч щось ти зрозуміла правильно, - сказав хрипким голосом і його погляд опустився на мої практично оголені груди ...