(не) Ідеальний бос - Аксінія Найт

* * * Від імені Алексісу * * *

Перегони Алекса трасою завжди закінчувалися для нього порожнім баком і нереальним викидом адреналіну в кров. Після таких заїздів він відчував повну свободу та силу рухатися далі.

Як тільки містер Коулман зранку приїхав на роботу, він одразу ж дав розпорядження керівнику з підбору персоналу знайти кілька кандидатів, які підходять на посаду помічника шеф-кухаря. І буквально за годину на його столі було три папки з їхніми даними.

Перший кандидат був молодим хлопцем, який кілька років стажувався в Парижі, але повноцінно досі ніде не був працевлаштований. А це означало, що його знання було під великим сумнівом.

Другою була дівчина, яка п'ять років працювала у французькому ресторані в Канаді, але з особистих причин переїхала до Лос-Анджелесу. Вона допомагала на кухні, але за фактом досвіду роботи зі стравами вона не мала.

Третьою також була дівчина. Саме вона привернула увагу господаря ресторану. Ніколь Флорес. Їй було двадцять вісім років, але вона вже встигла попрацювати у двох популярних ресторанах із французькою кухнею по кілька років. У кожному з них дівчина піднялася на досить високу посаду. Але в третьому ресторані вона змогла протриматися буквально чотири місяці. І це дуже насторожувало Алекса.

Але незважаючи на це, господар запросив до свого кабінету шеф-кухаря, щоб він сам зробив свій вибір. Хоча для боса було зрозуміло, хто з усіх кандидатів справді підходив для роботи в його ресторані.

– Я слухаю вас, містере Коулман, – сказав з порога Жозеф, зайшовши без стуку.

– Містере Белл, у цих папках інформація на трьох кандидатів, яких підібрали сьогодні з ранку. Мене цікавить, яким буде Ваш вибір?

Жозеф узяв кожну папку по черзі і мовчки уважно вивчав запропоновані варіанти. Алекс спостерігав за виразом обличчя шеф-кухаря, зазначаючи, що він сам так само реагував на деякі нюанси, що були вказані в резюме. За кілька хвилин чоловік передав босові одну папку.

– Вона. Мені подобаються її рекомендації. Якщо ця Ніколь насправді вміє готувати так, як про неї тут пишуть, то я погоджуся залишити її на своїй кухні навіть без випробувального терміну.

Хазяїн був здивований таким рішенням свого кухаря, хоча не міг не відзначити, що був задоволений його вибором. Він очікував, що їм знову доведеться сперечатися навіть щодо кандидатів, не кажучи вже про подальшу роботу когось із них.

– Ось так просто, Жозефе? У чому каверза? – Алекс вирішив все ж таки уточнити причину такого поспішного рішення.

– Я чув про цю дівчину серед інших кухарів. Вона сама собі зробила ім'я, працюючи лише помічником на кухні. Вона варта роботи у Вашому ресторані, – шеф-кухар задумливо провів рукою по волоссю. – Єдине, що мене дивує в її резюме – це те, що вона пропрацювала у «Crystals» лише чотири місяці.

– Чому вас це так дивує?

– Я знайомий із шеф-кухарем цього ресторану. Ми колись давно разом проходили курси у Франції. І зараз іноді перетинаємось у вільний час по дружбі за чашкою кави. Він ніколи не відпускає добрих співробітників, тільки якщо це не якась екстраординарна ситуація.

– І яка гарантія, що вона не викине подібний фокус у нашому ресторані?

– Я можу подзвонити Дінелю і спитати про Ніколь. Думаю, він мені не відмовить у розмові.

– Не сьогодні. Займешся цим питанням після бенкетів. А зараз передай Адель, щоб вона запросила завтра на ранок міс Флорес для співбесіди.

– Добре. Дякую Вам, містере Коулман.

– Ваша присутність є обов'язковою. Все ж таки саме Вам з нею працювати весь цей тиждень, а можливо і решта часу.

– Я зрозумів Вас, – і шеф-кухар вийшов з кабінету, подавшись одразу до адміністратора, а потім уже і на свою кухню.

Алексіс знову почав переглядати рекомендації Ніколь Флорес і після розмови з Жозефом у нього виникло ще більше запитань. Незважаючи на свій принцип заборони відносин на робочому місці, його залучила ця дівчина не лише професійними характеристиками, а й зовні. Чоловікові стало цікаво, що змусило її так швидко змінити місце роботи.

До кінця робочого дня Адель прозвітувала босу про те, що дівчина прийде на співбесіду на десяту ранку. Це цілком влаштовувало Алекса, і він міг спокійно завершити всі справи і знову попрямувати до бару.

Сьогодні йому не хотілося швидких насолод, тому, залишивши піджак у машині, він попрямував до зали з певною метою. Чоловік попередив бармена, що йому потрібна саба всю ніч. Причому така, яка готова повністю підкоритись його бажанням. Алекс, взявши склянку віскі, попрямував на своє звичне місце, звідки міг спокійно спостерігати за кожним гостем та барменом, у тому числі. Через хвилин десять до зали увійшла молода брюнетка дівчина. Саме на неї ледь помітним жестом вказав одразу бармен.

Алексіс повільно встав і подався назустріч дівчині, нібито випадково чіпляючи її за руку.

– Прошу вибачення! – сказав він, дивлячись їй в очі. Вона відразу опустила свій погляд. – Поглянь на мене! – наказав чоловік і дівчина відразу ж послухала його. – Ти тут одна сьогодні? – на що вона кивнула згодою.

Алекс уважно розглядав дівчину, відзначаючи її струнку постать, приховану під легким шифоновим платтям. На ній не було підборів, що злегка засмутило чоловіка, але все ж таки він не збирався відмовлятися від такої можливості.