Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій

її основі романтична історія кохання Л.Лепкого до Ольги Захарясевич (доньки Антона Захарясевича (1865–1916), греко-католицького священика, одного із засновників «Спілки для господарства й торгівлі» у Перемишлі. Аналіз вірша дозволяє припускати, що автор справді міг написати початок свого творіння швидше, ніж останні дві строфи пісні, у яких йдеться про минуле з відстані трирічної давності. Дещо іронічний настрій кінцівки й особлива любов пісні у 1920-их роках. Друге дихання і популярність творові надало виконання його Квіткою Цісик.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 41 с.

Маєва нічка. Написана 1916 року в селі Тудинці (тепер Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.) над річкою Стрипою.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 40 с.

Ми йдем вперед. Пісня з часів чортківської перемоги у червні 1919 року.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 31 с.

Молитва. У 1922 р. у Львові вийшла сценічна картина Л.Лепкого «Сон Івасика» з нотним додатком. Це п’єса для дітей про стрілецьке життя.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 84 с.

Молоді ми. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 56 с.

Несися мій смутку. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 61 с.

Ой був то раз веселий час. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 71 с.

Ой видно село. В кінці кожного приспіва повторюється останній рядок попереднього куплету. Маршова пісня «Ой видно село» написана в кінці 1915 – на початку 1916 років у селах Тудинці та Соснові (тепер Теребовлянський р-н Тернопільської обл.) над річкою Стрипою.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 25 с.

Ой поїхав стрілець. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 55 с.

Прийди до мене. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 67 с.

Приїдь до Черча. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 74 с.

Прощаюсь, Ангеле, з тобою. Окрім стрілецьких Левко Лепкий писав і любовні пісні-романси, які були дуже популярні серед стрілецтва. Після першої світової війни вона перейшла у народну творчість. Хоч не друкувалась, стала улюбленою піснею воїнів УПА. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 62 с.

Табор «Карпати». Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 59 с.

Фіалки сині. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 67 с.

Хай живе великий комтур. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 29 с.

Антін Лотоцький

Засяло сонце золоте. Подано за зб. Українські січові стрільці у піснях. Упор. М.Крищук. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі, 1990. – 14 с.

Лунає клич, зове грімкий. Літо 1916 р. У «Сурмі» (1922. – 128 с.) зазначено, що стрільці поклали авторський текст на мелодію німецької пісні «Сторожа на Рейні». За свідченням Юрія Шкрумеляка, стрільці коша співали цю пісню вже на Закарпатті, тобто від поч. 1915 р. (див.: Шкрумеляк Ю. Слідами пісні УСС // Вістник СВУ, 1916, ч. 93–94. – 274 с.). Причина, очевидно, у популярності мелодії. За оцінкою Богдана Заклинського, цей гімн знав і співав тоді кожний німець, а з німецькими військовими підрозділами усусуси не раз здобували спільні перемоги на фронті.

Подано за першодруком «Шляхи», 1916, верес. – жовт. – 660 с.

Осип Маковей

В горах грім гуде, хоч зима паде. Із листа О. Маковея, як старшини австрійської армії, до команди Українських січових стрільців від 19 березня 1915 р.: «Посилаю нашим стрільцям новий марш. Слова мої, мелодія народна, з лемківської пісні „Я до леса не пуду“. Рефрен дороблений мною, але я не композитор і тому поправки, або й зміни можливі. Буду тішитися, коли марш сподобається». Або тут і впав, яку бій попав – автор написав пісню під впливом наступальних карпатських боїв УСС у лютому 1915 р. Як згадував колишній стрілець Василь Левицький, «карпатський похід зробив з УСС справжню бойову одиницю, а карпатські бої були для стрільців найкращою воєнною школою, з якої перший іспит вони зложили на Маківці» (Левицький В.С. На Бескидах // УСС, 1935, – 29 с.). Се наші дівчата – серед січових стрільців воювали дівчата і жінки, чимало з яких пройшли підготовку ще у довоєнних стрілецьких гуртках. Першими вступили в ряди українських стрільців студентки, майбутні хорунжі УСС Олена Степанів (1892–1963) та Софія Галечко (1891–1918). Згодом до них приєдналися Павлина Михайлишин, Ганна Дмитерко (десятниця УСС), Ірина Кузь, Павлина Рисівна, Василина Ощипко та інші. Жінки-стрілкині відзначилися бойовим вмінням, рішучістю і відвагою. Зокрема, фронтові санітарки Стефанія Сірякова та Стефанія Новаківська були нагороджені срібними медалями Червоного Хреста. «Наше „я“ і виплекане почуття обов’язку змусило нас іти на війну», – писала О. Степанів, характеризуючи українське жіноцтво у лавах УСС й на полях Першої світової війни.

Подано за першодруком у газеті «Діло», Відень, 1915, 29 травня.

Ми гайдамаки. Написана 2 грудня 1901 р., з нагоди сецесії українських студентів у Львові.

Від часу створення «Гайдамацька пісня» зазнала значного поширення, а відтак і переробок. Уже в