Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій

Не сміє бути в нас страху. Гімн лицарів Залізної Остроги. Січень-лютий 1917 р., Вишкіл УСС, с. Розвадів (тепер Миколаївський р-н Львівської обл.) Наприкінці 1916 р. у Вишколі УСС (с. Розвадів, тепер Миколаївського р-ну Львівської обл.) молоді старшини Вишколу і Коша УСС зорганізувались у гурт під назвою «Лицарі Залізної Остроги» (ЛЗО). Головна мета – виховувати товариську культуру й формувати характер українських січових стрільців на засадах вояцького лицарства Середньовіччя. Ініціатором, як і автором термінів та похвальної пісні на честь старшини ЛЗО, був Л.Лепкий. Його ідею гаряче підтримав колишній кошовий Січових Стрільців II д-р В.Старосольський (1878–1942) – відомий правник, соціолог, активний діяч визвольних змагань. Р.Купчинський для зібрань товариства спеціально написав дві пісні: «Не сміє бути в нас страху» та «Вдаряй мечем».

Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 113 с.

Ода до пісні. Написано 1919 року в Кам’янці.

Подано за зб. Стрілецькі пісні Романа Купчинського «Як з Бережан да кадри», упор. В.Подуфалий. – Тернопіль, 1990 р.

Ой, гори ж мої, гори. Записано на слух. Альбом: «З криївки. Повстанська лірика», 2011 рік. Дует «Курінь». Славко Нудик, Сергій Самолюк.

Ой там зажурились стрільці січовії. Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 135–137 с.

Ой там при долині. Весна-літо 1915 р., Карпати. Поштовхом до написання першої стрілецької пісні Р.Купчинського (на невідому народну мелодію) стала смерть товариша, десятника УСС Ромуальда Луцика, у минулому студента Політехніки, який загинув у бою в Карпатах. Пісня швидко фольклоризувалася, про що свідчить рукопис тексту із архіву В.Гнатюка. Властиво, це перший фольклорний запис, опублікований із деякими редакційними поправками ще у 1916 р.

Подано за зб. Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр Просвіта, 2006. – 351 с.

Ой шумить, шумить. Весна 1916 р., с. Тудинка над рікою Стрипа біля с. Соснів (тепер Теребовлянський р-н Тернопільської обл.) На підставі різних мелодій і, очевидно, спогадів автора пізнішого часу, І.Соневицький розділяє цей текст на дві пісні – «Ой шумить, шумить» (мелодія Р.Купчинського) та «Дівчино, рибчино» (мелодія запозичена, наспівав Л.Лепкий).

Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 37–39 с.

Ой чого ж ти зажурився. Зима 1917 р., Вишкіл УСС, с. Розвадів (тепер Миколаївський р-н Львівської обл.) Пісня, яку склав Р.Купчинський під акомпанемент гітари, виникла під час проживання автора у бараках Вишколу УСС. В її основі правдива історія кохання січового стрільця.

Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 55–56 с.

Пиймо, друзі. Літо 1918 р., Вишкіл УСС, с. Грузьке (тепер Голованівський р-н Кіровоградської обл.). Передісторія пісні така ж, як і в «Мав я раз дівчиноньку чепурненьку». Автор зазначав, що співали її у певні моменти «при чарці як був антифеміністичний настрій». Пісня поширилась здебільшого у студентському середовищі 1920–1930-их рр., важливу роль у цьому відіграла ситуація сценічного виконання твору. Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 91–92 с.

Пише стара мати. Весна 1917 р., с. Куропатники (тепер Бережанський р-н Тернопільської обл.).

Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 70–71 с.

Чи знаєш ти. Подається за зб. Пісневир. Молодіжний співаник. – Львів, 2001.

Човен хитається серед води. Пісня зложена весною 1917 р. над розлитою Ценівкою в Куропатниках коло Бережан, під впливом місячної ночі та тужливих зітхань. Хор УСС Василя Соловчука.

Подано за зб. Стрілецькі пісні. Пісенник. Упорядник І.Щербаков. – Київ, видавництво «Музична Україна», 1992. – 41 с.

Як з Бережан до кадри. Подано за зб. Українські січові стрільці у піснях. Упор. М.Крищук. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі, 1990. – 66–67 с.

Як стрільці йшли з України. Жовтень 1918 року. м. Чернівці (Кіш УСС).

Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 126–127 с.

Коли ви вмирали. Подано за Літописом «Червоної калини», 1930, ч. 5. – 11 с.

Журавлі («Чуєш, брате мій»). Подано за зб. Січовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. – Відень: Друкарня «Адрія», 1921. – 96 с.

Заспів. Подано за збірником «Пісні УСС на однорідний хор». Вип. ІІІ. М.О.Гайворонський. – Нью-Йорк, 1936. – 1 с.

Кладочка. Весна 1917 р., с. Куропатники (тепер Бережанський р-н Тернопільська обл.). Вимушена зупинка в наступальних діях на фронті, спричинена революцією в Російській імперії (березень 1917 р.), породила надію стрільців на можливість розв’язання політичних завдань і завершення війни. Закономірно, виникали думки про впорядковане, спокійне сімейне життя. Вважаємо, що саме реакція на несподівані і надзвичайні зміни на наддніпрянській Україні спонукали стрілецьких піснярів вдатися до лірики. У той час виникають стрілецькі романси, серед яких «Кладочка» Л.Лепкого. Основою тексту пісні стала поезія брата Богдана. Завдяки особливій популярності у стрілецькому середовищі пісня зазнала ранньої фольклоризації.

Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 81 с.

Спіть, хлопці, спіть. Подано за зб. За волю України / Упорядник Євген Гіщинський. – Луцьк: Навчально-методичний центр культури Волині, 2007. – 391 с.

Чи то буря, чи то грім. Подано за зб. До волі з неволі. Пісні на слова Б.Лепкого. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль, 1991. – 17–18 с.

А у Черчі добре жити. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. –