Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова
Патошка
26.06.
Учора вела розмову з дівчиною-росіянкою Надею. Надя під час війни жила в одного «дідуся» разом із Кусум. Каже, що «дідусь» молодий і симпатичний, але дуже порядний. Надя довго сиділа з нами. Згадувала своє життя. До війни Надя була заміжня за арабом. Чеченську мову вона знає добре. Вивчила ще дитиною, граючись у дворі. Арабську мову вивчала у вищій школі, на відділенні «Сходознавство». З майбутнім чоловіком познайомилися теж на студентській лаві.
Восени 1999 р., на початку війни, вони оформили свої стосунки. Чоловік виїхав першим із Ґрозного, сказав, що пришле по неї родича або друга. Родич прибув. Але вчинив дивно. Він відвіз Надю в інше місце. Не туди, де був її чоловік! Молоді одне про одного нічого не знали. Одружилися вони в жовтні, а загинув чоловік у грудні, під Новий рік! Надя вагітна. У її чоловіка чудове ім’я. Так могла називатися зоря в якомусь арабському атласі — Абутальха. Дідусь і бабуся Абутальхи живуть у Мецці. У нього є перша дружина та двоє дітей.
А Надя залишилася зі своєю мамою. Коли вони повернулися до Ґрозного, з’ясувалося: квартиру нещадно обікрали. Тепер мати й вагітна дочка виживають, торгуючи гасом для ламп і соляркою. Надя має одну сукню. Чорну. Ми даємо їм фрукти й печиво, те, чим торгуємо. Сьогодні я купила кілограм помідорів і моркву. Поділила навпіл із Надею.
Будур
27.06.
На Центральному ринку ми зайняли стіл. Один на чотирьох. З нами дві сестри-чеченки Роза й Аліда. Вони продають зелень. Збирають її в радгоспі «Родіна», на нічиїх полях. Ходять групою по стежці на замінованому полі. Кажуть, дехто зі знайомих уже підірвався. Рвуть петрушку й кріп. В’яжуть у пучки. Аліда розлучена з чоловіком. У Рози — чоловік у Грузії. Вона чекає на візу і збирається в дорогу. Її маленький син живе з нею. Роза запропонувала:
— Рік або два ви можете мешкати в мене у квартирі. Зрозуміло, безкоштовно! Води й електрики немає. Зате каналізація працює, не те що у вас, виносити відрами! Щурів немає. А на зиму є чавунна піч!
Ми обіцяли подумати. Але грошей немає. Навіть на найменшу машину — перевезти залишки речей по місту. Роза розповідала про себе. Як одного разу вона втекла з дому до чоловіка. Жодного разу Роза не пошкодувала про це. Вони разом сімнадцять років! А коли вона була дівчиною — її вкрали (як належить за місцевими звичаями). Примушували до іншого шлюбу. Але Роза була свавільною. Не погодилась. Старі думали-гадали та й повернули її додому, до матері. Роза світла блондинка, блакитні очі. Її сестра Аліда смаглява й темноока.
Приїхала тьотя Мар’ям у свою квартиру. Там досі мешкають бабусі Стася й Ніна.
Аладдин мені наснився. Дякую!
Царівна
30.06.
На ринку нас стали ображати! Наш стіл зайняла велика чеченська родина. От нахаби! Я маю намір стіл спалити, обливши гасом. Не дістанься ж нікому! Але мама не радить. Каже: інші люди не винні. У них столи теж дерев’яні, згорять. Вона радить зробити інакше. Підпиляти ніжки нашого стола. Коли загарбники розкладуть свій товар, стіл завалиться на землю. У цьому випадку ніхто, крім винних, не постраждає!
Учора підходила Надя. Вона принесла фото чоловіка. Чоловік Наді кремезний, молодий. Усюди на фотографіях Надин чоловік сміється! Наді дуже личить, коли вона без хустки. На фото вона стоїть поруч із чоловіком з непокритою головою. Видно її світле волосся.
— Чоловік не змушував кутатись, — зізнається Надя. — Тепер я ходжу, повністю закривши волосся. Сама так вирішила! На згадку про нього.
Жінки навколо рано вдовіють! У Чечні ранні шлюби в 14–16 років, і тепер зовсім молоді жінки — вдови! Скільки знищено родин! Сироти заповнили мою Батьківщину.
— Серед дітей багато інвалідів! Часті поранення в ноги. У моді милиці, — сумно зауважують торгівці.
Як мені пощастило! Тільки інколи мучать сильні болі. Не смію нарікати.
Удруге, вже надвечір, я помітила Надю з молодим хлопцем. У нього на мізинці срібний перстень з агатом. Такий самий носив Аладдин. Я вдала, що не побачила їх. Не моя справа.
Царівна Будур
01.07.
Ми купили товар: три блоки цигарок. На кожній пачці можна заробити 1 рубль! Ну як тут забагатієш і прохарчуєшся?
У дворі часто сваримося з пенсіонеркою-росіянкою Лідою з сусіднього будинку. Вона під час війни ненавиділа бойовиків. Принаймні на словах. Пізніше виявилося, що її зять один із них! Саме Ліда потопила цуценят зі щасливої собачої родини. Я бачила, як плакала собака-мати. Одного малюка мені вдалося врятувати. Колодязь у саду дуже глибокий. Він до країв повний дощової води. Я не змогла допомогти всім.
На ринку розповідають, що зараз ті люди, які сварилися до війни, пишуть брехливі доноси. Нацьковують владу одне на одного. Тому часто гинуть безневинні. Ніхто всерйоз не розбирається. Головне, у владних структур з’явилася можливість швидко зробити кар’єру, створити видимість роботи. Іноді наклепники мають фінансову мету — пограбувати багатий будинок, що раптово став порожнім. Один такий випадок мені відомий. Господарі тільки продали машину.
Ночами в різних районах міста йдуть бої.
Будур
?. 07
Не знаю, 9-те чи 10-те число?
Снився чоловік Наді, Абутальха. Його я бачила на фото. І ніколи не бачила живим. Він говорив про барана, якого потрібно зарізати! Вибачте, це не до мене. Я не зрозуміла побажання. Просить його пом’янути?
Мені подобається маленький онук пенсіонерки Ліди. Хлопчикові 5 років! Він сказав, що треба покарати тих, хто зруйнував його будинок. Повторює, що коли виросте, то стане сильним і сміливим, як тато!
Тьотя Мар’ям відкрилася мамі. Вона серйозно хвора… рак.
18.07.
Сьогодні день народження Аліка! Приходила його цивільна дружина. Запросила нас. Але в середовище, де п’ють і палять, де вільні стосунки, ми не можемо ввійти. Чемно пошлемося на нездоров’я.
Торгуємо цигарками. На харчі ми стали заробляти! Продовжуємо ощадливо жити. Аби не стріляли!
У Наді 13 липня народився хлопчик! Ось тому в мій сон приходив його померлий батько! Абутальха, як я пам’ятаю, говорив про пожертву барана! Пологи були легкі. Синові дали російське ім’я: Михаїл. За документами він — росіянин. Ми привітали молоду маму й
