Спогади командарма (1917-1920), Михайло Володимирович Омелянович-Павленко
Я був свято переконаний, що глибший наступ є стратеґічним абсурдом. Я добре знав, що в околицях Львова поляки мають усі дані для протинаступу, а організаційні пляни ґен. Грекова, зогляду на брак матеріяльних засобів, стануть блефом. Не здивувало мене тому й швидке уступлення ґен. Грекова. На полк. Тарнавського впав тяжкий хрест ліквідації операції. Він зовсім не винен, що велике військове майно, яке в червні зібрано для перевезення за Збруч, наполовину попало в руки поляків.
Я був при У.Г.А. аж до самого кінця. Мені прийшлося бачити її перехід на
Велику Україну. Цей перехід відбувався в значно скрутнішій ситуації, ніж моглоб це бути місяць назад.
На цім місці булоб дуже відповідним навести декляративну записку старшини штабу отам. Л., яка, маючи богато даних та орієнтаційних моментів, булаб доповненням оцих моїх споминів. Автор цеї записки виказав глибоке розуміння подій, у яких сам брав відповідальну участь. Булоб дуже бажаним, щоб автор оголосив її сам, бо примірник, присланий мені, я віддав до архіву.
Мої звязки з У.Г.А. на Великій Україні.Мій звязок з Українською Галицькою Армією не скінчився по її переході за Збруч. Він відновлювався пізніше в нелекших стратеґічних умовинах, але тоді мене звязувало з боєвим орґанізмом більша обізнаність його та більше розуміння тих духових стимулів, що кидали його в боротьбу.
Українська Галицька Армія, що вже в боях на своїх теренах пережила світлі й темні хвилини, стала на довший час міцною основою боротьби на Великій Україні. Наступ на Київ, Кілька годин у "Столиці Української Держави". Знову відступ. Жахливий тиф…
Пощо це все? — Щоб внести й свою данину в загальну справу будови Української Самостійної Соборної Держави!
НА УКРАЇНІ 1919ПЕРЕГОВОРИ Й ВІЙНА З РОСІЙСЬКОЮ ДОБРОВОЛЬЧОЮ АРМІЄЮ
Переднє Слово
Мої спомини за рік 1919. (стисліше за другу його половину, бо першу я був в українській галицькій армії й свої спомини виклав у праці "Українсько-Польська війна") повязані із двома фактами, а саме: переговорами з російською добровольчою армією (скорочено: добр-армія), а потім — війною з нею.
В обох цих подіях мені довелося взяти чільну участь (як голові делегації й як командирові Запорізької групи).
Спомини ці вперше були видруковані в альманасі "Дніпро" (вийшов накладом Т-ва емігрантів з Великої України у Львові). Пізніше на цю саму тему зявилось ще кілька праць, і це дає мені можливість відповідно доповнити й освітлити свої спомини.
Надаю цій сторінці з нашого минулого певну вагу, а тому за допомогою Видавничого комітету, членам якого та чільним нашим національним організаціям тут широ дякую, видаю ці спомини за р. 1919. вдруге вже окремою книжкою.
АВТОР.
ЧАСТИНА ІПереговори з російскою добровольчою армією
Розділ І
В липні р. 1919. в Камянці-Подільському
Концентрування національно-свідомого українства.
З весни р. 1919. Балтійсько-чорноморсько-поволзська рівнина знову стає тереном значних військових подій.
Домінуюча роля повстанців при малих чисельно арміях. На Київ чи Одесу?
В другій половині р. 1919. Камянець на Поділлі за час нашої визвольної боротьби відограв видатну ролю. Тут, як за розливу річки, на малім просторі зібралося все, що врятувалося від довготривалої, запеклої попередньої боротьби, яка точилася по обох боках каламутної річки Збруча (колишного кордону).
При урядах Східної й Західної України були в Камянці Начальні Команди Української Дієвої армії (Наддніпрянської) як і Української Галицької армії.
Дієва армія (Наддніпрянська) була на той час вже, мовляв, у стані реконвалесценції; а справді було з чого занедужати; досить хоч би згадати, що за короткий порівнююче час вона три рази реконструвалася (в добу Центральної Ради, Гетьманської держави й Директорії).
Але в літі року 1919. різні демократичні пересади в армії Директорії вже були життям відкинуті. В Камянці Подільськім голос кадрових старшин звучав уже голосніше.
А прибуття чисельної та дисциплінованої, а головно законами реґулярности повязаної У.Г. армії добре прислужилося поступові реконвалесценції в Дієвій армії.
Численні корпуси були переформовані в дивізії, а останні в маневрові боєві групи. Вони вже позбавилися всього випадкового й нездорового, що впливало понижуюче на боєві, безсумнівно великої якости, частини.
Дієва армія заховала свої добрі прикмети, з яких треба відзначити одчайдушність і здібність до самих ризикованих маневрів. УГА в той час наявно показує, що й в умовах революційного патосу можна додержати той мінімум реґулярности, який творить національній справі, як на внутрішньому фронті, так і на зовнішньому, велику послугу. В цьому її велика заслуга у витворенню Соборної Національної армії.
Пізніше підійшли до Камінця й так звані Селянські дивізії, які трималися виключно на вірності своїм отаманам, але й вони підпали гіпнозі творення одного спільного воєнного національного організму.
Спокійне, багате на історичні наші памятки (аджеж тут і руїни старої фортеці) місто Камянець, хоч то був уже третій рік революції, не загубило свого культурного вигляду; було воно невелике, а тому всі наші установи наповнили його вщерть.
А на вулицях міста, крім вояків та партизанів у мальовничих убраннях, можна було бачити й чужинців, які через це віконце хотіли поглянути на те, що саме робилося там… на цьому загадковому півдні сходу,