Нарцис - Дмитро Чобіт
Отакі жорсткі стандарти. Тому й ведеться боротьба за свободу слова, щоб те слово творило рівень правди, під яким не можна проскакувати.
Депутат Верховної Ради Дмитро Чобіт пропонує своє журналістське розслідування прихованої біографії Віктора Медведчука.
"Як сміливо! Безстрашний автор!". Але не треба екзальтованих вигуків. Просто чоловік пише в стилі порядної журналістики. Олігарх В.В.Медведчук може знайти собі свого журналіста. Але той журналіст також повинен триматися правди.
Засудження чи виправдовування - це вже справа читача. Але він повинен знати факти. Скажімо, по-різному можна поставитися до походження хлопця, народженого в Сибіру. Можна й поспівчувати, що біографія важка. Багато людей з такими важкими біографіями чесно виходили в люди, не зрікаючись батьків і не зрікаючись правди.
Власне, це і є початок своєї дороги, вибір між правдою і обманом. Усі ми вийшли з тоталітарної епохи і пам'ятаємо, що там люди теж цінували і професійну кваліфікацію, і людську чесність, і вибір важчого шляху.
Але система вірнопідданості, "класова мораль" і "класова правда" калічили душу людини. Тому так багато людей морально скалічених.
Мене здивувало, що у відповідь на мою публікацію про роль адвоката Медведчука в засудженні правозахисника Василя Стуса той адвокат навіть не спробував прояснити ситуацію, як то прийнято в цивілізованому світі. Навпаки, він послався на давність часу і залишив усе на "моїй совісті", тобто вжив емоційних аргументів, до яких вдається той, хто не хоче змінювати чи переглядати свої позиції. Виходить, що коли б зараз судили чоловіка за те, що він вступається за гнаних за правду, то колишній адвокат Стуса повторив би свою роль, а невдоволеним сказав би "хай це буде на вашій совісті"…
Є поняття, які треба ясно усвідомити суспільству після падіння ідеології комунізму. Серед перших - поняття ЗАКОНУ. Без закону не може бути ніякого ладу, ніякої справедливості, ніякого розвитку. Не може бути і людської порядності, бо їй нема на чому опертися.
Все це розуміють насамперед юристи, яким доводилося обслуговувати "согралістичну законність" і ховати від людей очі, копи вони запитували: "Де ваша правда, де совість?".
Але час змінився, колишня ідеологія впала. І життєві потреби України, і контакти її зі світом вимагають пошуку спільної мови, тобто дотримання певних правил. Як у шаховій чи іншій грі. Вимагають чесної гри і чесних гравгрв з нашого боку. Низький авторитет держави у світі зумовлений не так нашою економічною, як нашою моральною відсталістю. На жаль, Україну часто представляють перед світом неясні люди, яких Захід не може поважати чи то через брак у них належної культури, чи то через брак порядності, чи то через брак національної гідності і чесного відстоювання інтересів свого народу, не шукаючи при цьому особистих інтересів.
Наш народ шанує тих, що стають на дорогу правди. Однак є категорія юристів, які не збираються змінювати свого ставлення до правди і закону. Навпаки, вони не потребують твердої законності, котра вимагає порядності. Їх влаштовує хитра гра з використанням букви закону в інтересах наживи. Вони хочуть нестабільності, невизначеності і каламутної води, в якій легше ловити рибу. Обман і підкуп - найлегші засоби для нечесних. Але вони не можуть бути партнерами в порядному товаристві.
Чорна хмара в кінці XX століття, на щастя, не впала громом на землю. Вона розвіялась. Але всі страшні випари носяться над нами. Тепер, в XXI столітті, потворно насупились дві старі примари в новому вимірі. Вони загрожують усякому ладові на землі. То не є сили, що мають обличчя, хай навіть аґресивне. То повзучий сатанізм і загроза деструкції усіх побудов, порядків і законів, за якими живе наш світ.
Перила - терор, СТРАХ, що підкошує творчу силу людини. Друга - ПІДКУП, що уневажнює всі закони.
Про терор XX століття ще не все написано. Мало наголошувалось на тому, що більшовицька й нацистська системи терору переводили течію людського життя на негативну основу і розбурхували та стимулювали загнані в підсвідоме негативні емоційно-вольові прояви. Мало говорено про страх, що поглинув позитивну творчу енергію поколінь і знесилив їх. Жертви понесено не тільки в мільйонах життів, а в змарнованій творчій силі, в закопаних в землю талантах. Страх родив підлість і повсюдно гнітив творчу енергію.
Той ТЕРОР в XXI столітті трансформується в силу підступну, що використовує всі недозволені методи, руйнує правила і самі основи довіри між людьми. Запроваджуючи стан війни всіх проти всіх, він отруює повітря, воду і всяку радість життя.
ПІДКУП XXI віку морально отруює світ. Він перетворює живі діючі структури в мертву потеруху. Підкуп обминає правове поле, де відбувається гра за правилами, і штовхає збезчещену людину вниз по похилій.
Диявольська спокуса підкупу існувала завжди. Не випадково так суворо карається законом усяка спроба обминути закон, щоб легше заробляти на найпідліших людських нахилах. Але одна справа - випадок, а друга справа - систематична практика. Для суспільства смертельно загрозливі метастази корумпованості, до якої звикає і влада, і владні особи, і знесилений народ.
А тим часом зрозуміло, що той, хто куплений, то вже не особа. І той, хто підкуповує іншого - то вже не особа. На гідність, честь і порядність тут вже не можна покладатися. Та зараза розкладає морально все і геть знесилює суспільство.
Ми так звикли до слів " скорумпованість суспільства ", що може комусь вже здається, що із тим можна жити і що Захід даремно так вимагає від нас боротьби з корупцією. Але ж цей моральний розпад, як радіація, убиває здорове життя, побудоване на законі. Досить уявити собі підкупного чоловіка з мільйоном - він же щоденно може розтлити багатьох голодних людей з пониженим моральним імунітетом. І такий швидко в бізнесі випередить інших за допомогою простої відмички… Медичні, наукові, юридичні, державні інституції видадуть йому фальшивий документ і умиють руки.
Але чому "наших" злочинців заарештовують відразу на митному кордоні? Що їм - мало своїх? Адже їдуть вони з грошима…
Durа lех, sed lех, [33] - на цьому
