Нарцис - Дмитро Чобіт

Як би там не було, але очевидно одне - почесне звання Заслужений юрист України" В.Медведчук отримав разом з групою юристів, до якої входили голова і заступники голови Спілки адвокатів України, на честь річниці створення самої Спілки, тобто не за якісь конкретні заслуги, а завдяки посаді, яку на той час обіймав.

У 1993 році голову Спілки адвокатів України - заслуженого юриста України В.Медведчука - обирають головою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України. Наступного року В.Медведчука як голову Спілки адвокатів вводять до складу координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при президентові України. У 1995 році він стає членом ради роботодавців та товаровиробників при президентові України, а в 1996-му - радником президента з питань податкової політики, в 1997-му - членом Вищої економічної ради президента України. Чому юрист із дуже сумнівним минулим став членом Вищої економічної ради президента України Леоніда Кучми, залишається загадкою, однак ця посада стає підставою для одержання В.В.Медведчуком почесного звання дійсного члена Академії економічних наук України. Яке відношення адвокат має до економічної науки, можуть відповісти лише ті, хто зробив Віктора Медведчука академіком економіки при повній відсутності праць і публікацій у цій галузі науки. Згодом В.Медведчук стає ще й академіком Міжнародної слов'янської академії, членом Вищої ради юстиції України, головою Національної ради з питань молодіжної політики при президентові України. Тобто публічно задекларована сфера діяльності Віктора Медведчука охоплює дуже широкий спектр: адвокатура, податкова справа, економіка, боротьба з корупцією та оргзлочинністю, зайнятість населення, молодіжна політика, юридична та економічна наука. Як все це під силу одній людині, причому дуже серйозно зайнятій власним бізнесом?

Думаю, відповідь очевидна.

Бурхлива діяльність В.Медведчука отримала відповідну оцінку Леоніда Кучми. Перший орден "За заслуги" III ступеня В.Медведчук одержав як голова Спілки адвокатів з нагоди п'ятої річниці незалежності України, хоча до справи боротьби за незалежність він не мав жодного стосунку. Більше того, як добре свідчить його участь у судових процесах Юрія Литвина і Василя Стуса, все було з точністю до навпаки. В указі президента №753/96 від 22 серпня 1996 року зазначено, що В.Медведчук удостоюється нагороди "за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, зміцненню її державності і міжнародного авторитету". Між іншим, згідно з цим указом і з таким же формулюванням орденом "За заслуги" III ступеня був нагороджений і Г.Суркіс. У 1998 році президент нагороджує Віктора Медведчука орденом "За заслуги" II ступеня, а в 2000 році - І ступеня. Таким чином, Віктор Медведчук стає повним кавалером ордена "За заслуги". Але нехай спробує хтось пригадати бодай про одну заслугу Віктора Медведчука перед Україною, гідну державної нагороди. Невже участь у брутальному парламентському перевороті січня 2000 року, обмані народних депутатів, прямій причетності до кількох сфальсифікованих постанов Верховної Ради України варті нагороди орденом "За заслуги" І ступеня? Чи не є це яскравим прикладом профанації самої справи державних нагород у сучасній Україні?

Але, крім державних орденів, Віктор Медведчук встиг отримати ще й статуетки шоу-акції "Людина року" у 1996-му, 1997-му, 1998 роках його визнано "Юристом року". За що? У 1999 році він став лауреатом в номінації "Політичний лідер року", перевершивши навіть Леоніда Кучму. Але ось питання: в чому ж полягає це лідерство? Варто зазначити, що в ці ж роки приятель Віктора Медведчука Григорій Суркіс регулярно ставав лауреатом в номінаціях "підприємець" і "меценат" року.

Створили собі гучну виставу, орендують найкращий в Україні зал. запрошують артистів, нагороджують себе та друзів і твердять, що кращих юристів, підприємців, меценатів, політиків, ніж вони, в Україні нема. Та якщо пильніше придивитися, то за всіма цими нагородами - мильні бульбашки і туман. Рано чи пізно туман розсіється, а бульки тріснуть - такий закон природи.

Дуже хочу, щоб наша партія прийшла до влади.

Віктор Медведчук [24]

Наша мета - отримати владу, ми твердо

стоїмо на цих позиціях, ми боремося за владу.

Віктор Медведчук [25]

Тандем Суркіс-Медведчук складає собою одну з можливих

"альтернатив" розвитку України в найближчі роки. [26]

Багатство творить багатство. А щоб його успішно творити, потрібний вплив. І чим більше багатства, тим сильнішим повинен бути вплив: на владу, державу, народ. Дуже важливим інструментом цього впливу, поряд із численними засобами масової дезінформації, є псевдопартії, які не мають жодного стосунку до ідеологій, що їх офіційно задекларовують.

Дуже красномовною у цьому плані є діяльність в теперішній Україні структури під назвою Соціал-демократична партія України (об'єднана). Аби не втратити популярного тепер в Європі соціал-демократичного бренду (навіть канцлер Німеччини Герхард Шрьодер є соціал-демократом), партія В.Медведчука залишила у своїй назві слово "об'єднана", щоб пройти державну реєстрацію під такою ж назвою.

Якщо виходити суто з ідеологічних засад, то ідеологія СДПУ(о) Віктора Медведчука по суті не відрізняється від ідеології Соціалістичної партії України Олександра Мороза. Обидві партії є лівоцентристськими, а обидва їх лідери відверто називали себе лівими центристами. Обидві партії урочисто відзначають 1 травня - День міжнародної солідарності трудящих. Соціалісти ходять на демонстрації з червоними гвоздиками, а об'єднані есдеки - з червоними трояндами. Якщо на мітингах соціалістів лише просто виступають, то після мітингів об'єднаних есдеків учасникам масовки видають ще й по сто грамів горілки і порцію гречаної каші з м'ясом на закуску, як це було на маївці 2001 року у Києві. До речі, на ній виголошувались здравиці російською мовою: "Хай жиє СДПУ(о)!", "Хай жиє Віктор Медведчук!"; мітингуючі кричали "ура!" Майже як у радянські