Тарас Шевченко та його доба. Том 2 - Рем Георгійович Симоненко
Дев’ять малюнків, які він виконав для альбому «Могила Переп’ятихи та археологічні знахідки в ній» (К., 1846) помилково приписували Шевченкові. Сенчило-Стефановський – один з розповсюджувачів «Живописной Украйны» в Києві. В 1859 р., перебуваючи в Києві, поет гостював у Сенчило-Стефановського. За відомостями М. М. Білозерського, в Сенчило-Стефановського було близько двадцяти листів Шевченка, але вони не збереглися… (Шевченківський словник. Т. 2. С. 204.)
551
Платон Білецький. Сторінки образотворчого Щоденника Тараса Шевченка на засланні. «Київська старовина», 1997, № 3/4. С. 3 – 6.
552
У документальних збірниках – «Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., 1950.» і «Тарас Шевченко. Документи і матеріали. К., 1963.» вказано іншу дату.
553
Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Т. 1. С. 67 – 68, 331 – 333.
554
Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. С. 334.
555
Там само.
556
Там само. С.335.
557
Там само.
558
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. К., 1939. С. 40 – 41.
559
Андрій Іванович Лизогуб (1804 – 1864) – знайомий Шевченка, брат І. Лизогуба. В 30-х рр. ХІХ ст. залишив державну службу й оселився в своєму маєтку в Седневі. Ще до зустрічі з Шевченком (1846) був обізнаний з його творчістю, високо цінував її. Поет гостював у Лизогуба весною 1846-го і 1847 р. Тут він написав поему «Відьма» і передмову до нездійсненого видання «Кобзаря», намалював три краєвиди Седнева («Коло Седнева», «Чумаки серед могил» і «В Седневі») і портрет Лизогуба. Портрет був в альбомі, що належав Лизогубу і як окремий твір вперше демонструвався на Республіканській виставці в Києві у 1939 р. Тепер зберігається в Домі-музеї Шевченка. Лизогуб листувався з Шевченком-засланцем, йому Шевченко надіслав автопортрети в солдатському мундирі (1847 і 1849). Під час обшуку 1850 р. в поета знайдено 7 листів від Лизогуба і передано їх до «Третього відділення». На вимогу О. Орлова чернігівський цивільний губернатор Гессе того ж року викликав Лизогуба до Чернігова й О. Орлов, який тоді був тут, іменем царя заборонив йому листуватися з Шевченком. У 1850 р. Лизогуб просив В. Перовського поклопотатися перед урядом про полегшення поетової долі. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 353.)
560
Кузьма Трохимович – головний персонаж повісті Квітки-Основ’яненка «Салдатський патрет».
561
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 39.
562
Листи до Тараса Шевченка. С. 51.
563
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 47.
564
Київська старовина. 1997. № 3 – 4. С. 7 – 9.
565
Аральська описова експедиція – експедиція, яку в 1848 – 1849 рр. організувало Військове міністерство для знімання й промірювання Аральського моря та вивчення його природних ресурсів і умов майбутнього судноплавства.
566
Олексій Іванович Бутаков (1816 – 1869) – російський мореплавець і географ, дослідник Аральського моря, контр-адмірал. У 1848 – 1849 рр. – капітан-лейтенант флоту, начальник Аральської описової експедиції. За клопотанням Бутакова до її складу було включено як художника й Шевченка. Поет познайомився з Бутаковим, мабуть, у травні 1848 р. в Орській фортеці перед виходом експедиції. Під час цієї експедиції вони разом були на шхуні «Константин», жили в одній каюті. Дружні взаємини між Бутаковим і поетом підтримувалися протягом усього аральського періоду, а потім в Оренбурзі, де на прохання Бутакова Шевченка залишили для остаточної обробки матеріалів експедиції. «Добре, братське», за висловом поета, ставлення Бутакова до нього полегшило на якийсь час його долю на засланні. На Кос-Аралі між 20.ХІ.1848 р. і 6.V.1849 р. Шевченко виконав малюнок «О. Бутаков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі на Кос-Аралі». На альбомному аркуші під малюнком, можливо, рукою дружини Бутакова напис «Раб. Т. Шевченко. А. И. Бутаков и фельдшер Истомин в комнате укрепления Кос-Арал». Постать Бутакова зображена спиною до глядача. Малюнок зберігається в Домі-музеї Т. Г. Шевченка. На Бутакова за порушення заборони Шевченкові малювати було накладено стягнення. Шевченко ще раз зустрівся з Бутаковим у м. Владимирі (запис у «Щоденнику» 10.ІІІ.1858 р.). Про Бутакова поет тепло писав у листах до В. Рєпніної, Б. Залеського, С. Левицького. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 96 – 97.)
567
Логвин Іванович Федяєв (1794 – ?) – командир першої бригади 23-ї піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу, генерал-майор. За спогадами К. Герна і Е. Нурдатова Федяєв прагнув полегшити долю Шевченка, сприяв його заняттям живописом. У 1848 р., коли Федяєв прибув до Раїму, він привіз Шевченкові набір фарб. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 300.)
568
Раїм – укріплення на р. Сирдар’ї, засновано 1847 р., ліквідовано 1854 р. (тепер на цьому місці рибальське селище. (Там само. C. 154.)
569
Там само. С. 52.
570
Олексій Іванович Макшеєв (1822 – 1892) – російський географ, дослідник Середньої Азії. Був близький до гуртка петрашевців. Брав участь як офіцер в Аральській описовій експедиції. До цієї експедиції включено й Шевченка. Протягом кількох місяців Шевченко жив разом з Макшеєвим. Між ними встановилися дружні взаємини. У кінці жовтня – на початку листопада 1848 р. Макшеєв залишив експедицію й виїхав до Оренбурга. 26.ІІІ.1849 р. поет написав йому теплого листа. В 1860 р. вони зустрічалися в Петербурзі. В родині Макшеєвих був зошит-альбом з віршами й малюнками Шевченка (не зберігся). Макшеєв – автор спогадів про Шевченка. В Paїмі між 19.V і 25.VI.1848 р. Шевченко виконав акварельний портрет Макшеєва. Про це Макшеєв згадував у книжці «Путешествия по киргизским степям и Туркестанскому краю» (СПБ, 1896). Він писав, що твір не був завершений, і тому пізніше його домальовував О. І. Чернишов – брат художника О. П. Чернишова. До 1920 р. портрет зберігався в родині Макшеєвих. Де він тепер – невідомо. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 376.)
571
Юхим Матвійович Матвєєв – підполковник Уральського козачого війська. У 1847 – 1850 рр. – офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу. Шевченко познайомився з Матвєєвим у 1847 р. одразу після прибуття до Оренбурга. Впливовий
