Спомини - Йосип Сліпий

смотреть на то, как активизируются силы, которые стремятся изменить положение, сложившееся после Второй мировой войны. Думаю, что и итальянский народ с настороженостью наблюдает за положением дел в Западной Германии»”[807]. При тому треба мати на увазі, що і Аденавер, і де Ґолль, і Кеннеді, і майже всі інші голови держав — католики і що вони кровно заінтересовані в справах Католицької Церкви. Це факт, без згляду на те, чи це бажане, чи небажане. Чим тепер закінчаться оці переговори? Ствердженням обусторонніх становищ? Шкода було їхати. Само собою напрошується якесь порозуміння і якісь уступства! Завважите, може, [що це] не наша річ! Так, не наша і наша, бо кожному дорога справа миру і хто би він не був, повинен в тому напрямі співдіяти! На мою скромну думку, справа Української Католицької Церкви, хоч не хоч, вводить в ту орбіту спору як дуже важливий чинник і могла би бути, без сумніву, зближуючим, сприяючим і позитивним товчком, і в тому напрямі можна було би ще окремо звернутись до Папи в цілю злагіднення ситуації. А тим часом Ви безогляно перетяли і найтонші затягнені нитки порозуміння.

В останній розмові 28 липня цього року Ви поставили мені як умовину освободження з тюрми виступити проти Ватикану-Папи. Найперше, це значило би відректися від Католицької Церкви, бо не може бути католиком той, що виступає проти Папи як голови Церкви і її єдности, а це є недопускаєме в жоден спосіб, і того Ви зовсім не жадали від мене в першій заяві дня 20 грудня 1960 р. По-друге, яку це мало би користь для Вас на всесвітній політичній арені, на якій Вам властиво залежить? Абсолютно жодної! Навпаки, зачали би за кордоном в нинішний прикрий час голосно кричати про нові репресії Української Католицької Церкви в Радянському Союзі. З цим рішучо мусить числитися кожний розумний політик, що не хоче бути дрібничковцем-мелочником і зубами і ногами держатися за […][808].

5.VIII.1961

Київ, тюрма

Йосиф Сліпий

Скарга генеральному прокурору СРСР Р. Руденку

Генеральному прокурору СССР Руденко[809]

от зк. Слипого Йосифа Ивановича

рожд. 1892 г. сужд. к 7 летам по 62 ст. Уголовн. Код. Украины

адрес: Киев, Изолятор, ул. Короленко № 33

Жалоба

В 1960 г. (примерно в месяце августе) я послал жалобу в порядке надзора Верховному Суду СССР в Москве на мой приговор от 17.VI.1959 г.[810] На это я получил от Генер. Прокуратуры СССР в Москве ответ (29 декабр. 1960. № 3/4-382-60), что моя жалоба направлена Генеральному прокурору Советской Украины. Дня 17.11.1961 Генеральный прокурор Украны решил мою жалобу неудовлетворительно[811]. Так как Генеральный прокурор Украины[812] первый раз решал это дело, то, конечно, он не может решать жалобы на свой приговор и свое постановление. В последствии он и оставил в силе свое первое решение. Во-вторых, Генеральный прокурор Украины отнесся невнимательно к моей жалобе и моим доказательствам против приговора 17.VI.1959. Поэтому я убедительно прошу затребовать из Киева мое дело и пересмотреть мою жалобу, так как я сужден неправильно и незаконно. Тоже прошу взять во внимание, что я 70-летний инвалид, коечно больной, во время 17-летнего заключения заболел тромбофлебитом, атериосклерозом, кардиосклерозом, миокардитом и легочными заболеваниями, и поэтому прошу освободить меня из-под стражи.

3 мая 1961

Йосиф Слипый

Переклад

Генеральному прокурору СРСР Руденкові

від в’язня Сліпого Йосифа Івановича,

нарожденого 1892 року, засудженого до

7 років за ст. 62 Карного Кодексу України,

адреса: Київ, Ізолятор, вул. Короленка № 33