Нарцис - Дмитро Чобіт

Судячи з електронної сторінки В.Медведчука і Г.Суркіса, розміщеної на їх особистому сайті в Інтернеті, ці депутати стали найбільшими благодійниками не лише в Закарпатті, а й, очевидно, в Україні. Судіть самі: В.Медведчук і Г.Суркіс особисто надали допомогу постраждалим від повені в Закарпатській області на суму 1 млн. 333 тисяч гривень. Крім цього.при їхній фінансовій допомозі збудовано міст через річку Боржава в с. Дібрівка, телефонізовано с. Брід, капітально відремонтовано водокачку в с. Медвідці, проведено капітальний ремонт будинку центру реабілітації ветеранів війни і праці Воловецького району, виконано багато інших робіт, у тому числі по газифікації сіл, ремонту та будівництву житлових будинків.

Народні депутати України В.Медведчук і Г.Суркіс, повідомляє ця ж електронна сторінка в Інтернеті, через свої представництва надали одноразову грошову допомогу 6927 малозабезпеченим сім'ям на суму 241 тис. 624 грн. Допомога всім 285 школам округів №71 і №73 (м.Мукачева, Мукачівського, Іршавського, Свалявського, Воловецького, Виноградівського і Міжгірського районів) обійшлася для В.Медведчука і Г.Суркіса у 350 тис. грн. Крім цих видатків, депутати надавали особисті кошти для придбання деяким школам комп'ютерів, спортивного інвентаря, подарунків, телевізорів. Навіть надавалася фінансова допомога на оплату навчання студентів. Не забуті і медичні заклади. Всього на охорону здоров'я виборців В.Медведчук і Г.Суркіс використали 1 млн. 139 тис. 370 грн.

Фінансову підтримку отримали заклади культури та військові частини, громадські організації, редакції газет. Закарпатська обласна організація спілки журналістів України і навіть організація сумнозвісних русинів "Русский дом". Також неодноразово організовувались поїздки вболівальників на футбольні матчі до Києва. І все це теж за особистий кошт Г.Суркіса і В.Медведчука.

Окрему позицію займає допомога, надана Г.Суркісом і В.Медведчуком 347 релігійним громадам двох округів на загальну суму 298 тис. 500 грн. Серед них кошти отримали 211 православних громад, 113 греко-католицьких і 23 римо-католицьких. Крім цього, фінансову підтримку депутатів забезпечено всім монастирям округів та молитовним домам баптистів, п'ятидесятників та свідків Єгови. Ясна річ, за християнською традицією в усіх церквах, костьолах, монастирях і молитовних домах виголошувалися подяки Г.Суркісу і В.Медведчуку та відправлялися служби Божі за "благодійників". Де ви знайдете краще місце для підняття власного іміджу серед вдячного народу?

Матеріали про спонсорську діяльність Суркіса-Медведчука в публічній політиці можна прочитати на їхньому сайті в Іnternet http://www.medvedchuk.kiev.ua. Вони опубліковані і в повнокольоровій книжці "Звіт народних депутатів України Медведчука В.В. і Суркіса Г.М.", яка напередодні президентських виборів 1999 року поширювалася по всьому Закарпаттю, бо супроводжувалася ще й політичною рекламою Леоніда Кучми та закликала віддати за нього голос. Таким чином, виборцям демонструвався факт, що Кучма, Медведчук і Суркіс - одна команда. І це справді так.

З вище описаної діяльності Г.Суркіса і В.Медведчука виникають резонні запитання. Чи не видається така різнопланова і вражаюча фінансова допомога двох народних депутатів України звичайним підкупом майбутніх виборців? Чи не пора поставити законодавчий заслон подібній депутатській діяльності? Адже після таких фінансових вливань виборці голосують не за політичну позицію кандидата, а за надану ним матеріальну допомогу. Через такі речі парламент не може відображати дійсний стан розстановки політичних сил у суспільстві і працювати заради загального добра та благополуччя всіх.

Однак "політик 1999 року", повний кавалер ордена "За заслуги", заслужений юрист України, доктор юридичних наук Віктор Володимирович Медведчук, очевидно, має іншу думку і пишається такою депутатською діяльністю.

Невже народ і далі миритиметься з постійним зубожілим становищем і разовими фінансовими подачками багатіїв, чи все-таки спробує стати господарем свого дому?

Це, що відбувалося 20 і 21 січня, строго відповідало Конституції України і

Регламенту Верховної Ради України… Я заявляю про це як доктор юридичних наук.

Віктор Медведчук [21]

Я стрибнув у політичну безодню.

Віктор Медведчук [22]

Парламентська криза в Україні 2000 року була одним з найганебніших в історії українського парламентаризму явищ. Однак Віктор Медведчук назвав її "оксамитовою революцією". Очевидно, таким чином він прагнув підняти і. возвеличити себе, адже відіграв у цих подіях провідну роль.

Суть подій січня 2000 року, які призвели до гострої парламентської і політичної кризи в Україні, полягалау заміні керівництва Верховної Ради України, а особливо її голови - нищівного і безкомпромісного критика Л.Кучми Олександра Ткаченка. Це здійснювалося на догоду повторно обраному президенту України.

Для цього з ініціативи і при активній участі найближчого оточення Л.Кучми, передусім Г.Суркіса, В.Медведчука, В.Пінчука, О.Волкова, було створено так звану парламентську більшість у Верховній Раді України.

Жодним чином не заперечуючи права більшості ставити питання про заміну керівництва парламенту, ми наголошуємо на тій простій істині, що все потрібно робити згідно з вимогами Конституції, закону та регламенту. Якраз цього і не було дотримано. Парламентська криза супроводжувалася суцільним валом порушень Конституції, законів і регламенту Верховної Ради, що само по собі є протизаконним і аморальним.

Почалося все з того, що 19 січня 2000 року група народних депутатів намагалася внести до порядку денного питання "Про внесення змін і доповнень до Регламенту Верховної Ради України". За це подано 226 голосів, однак тут же було встановлено: щонайменше 13 депутатів з числа тих, що нібито голосували, відсутні не лише в залі, а й у Києві і навіть в Україні. Таким чином, порушено конституційну вимогу, що голосування в парламенті є особистим і, за висновком комітету з питань регламенту голосування визнано нечинним.

Замість того, щоб забезпечити належну явку своїх депутатів і переголосувати питання, керівники більшості пішли на дикі речі -влаштували у сесійному залі неймовірно галасливий мітинг з використанням мегафонів і фактично зірвали подальшу продуктивну роботу парламенту. "Не останній в Україні юрист", як любить себе величати В.Медведчук, сидів у президії, мовчки спостерігав вакханалію і навіть не пробував спрямувати ситуацію у правове русло. Більше того - В.Медведчук розгорнув активну роботу по підготовці альтернативного засідання Верховної Ради України в Українському домі. І