Спостерігаючи за англійцями - Кейт Фокс
Особисті мухи — це, радше, модифікація, а не виняток з правила згоди. Пряме заперечення коментаря на основі «факту» — досі табу, а основоположний принцип згоди все ще діє, він просто пом’якшується допустимими відмінностями у смаках та чутливості індивіда, якщо той, звичайно ж, додумається свої відмінності відповідно маркувати.
Проте, правила згоди можна все ж не дотримуватися — тут йдеться про суперечки між чоловіками, особливо про словесні герці в пабах, які сприяють налагодженню товариських стосунків. Цей виняток спливатиме ще не раз, і я його детально розберу в розділі, присвяченому розмовам у пабі, а зараз, забігаючи наперед, скажу, що суперечки-фасилітатори, особливо ті, що провадяться у спецсередовищі пабів, сповнені прямих і неприхованих заперечень — і то йдеться не лише про погоду, не погоджуються там абсолютно з усім. Вони символізують дружнє ставлення та сприяють налагодженню товариських стосунків.
Правило погодної ієрархії
Я вже писала, що певні коментарі про погоду, наприклад, як «Добре, що хоч не дощить» у холодний день, — це свого роду коментар згоди. А пояснюється це неофіційною погодною ієрархією, якій, по суті, коряться усі. По наростаючій, від найкращої до найгіршої, погодна ієрархія виглядає так:
• сонячно і тепло / помірно тепло
• сонячно і прохолодно / холодно
• хмарно і тепло / помірно тепло
• хмарно і прохолодно / холодно
• дощ і тепло / помірно тепло
• дощ і прохолодно / холодно
Звісно, що я не маю на увазі, буцімто усі до одного англійці люблять сонячну, а не хмарну, теплу чи прохолодну погоду. Ні, я лише кажу, що це вподобання, які слід вважати девіантними до норми.[13] Така ієрархія добре помітна навіть на телебаченні, — коли синоптик оголошує прогноз погоди і сповіщає про дощ, то він немовби вибачається і частенько намагається додати нотку оптимізму, кажучи, що принаймні буде трішечки тепліше. Він знає, що дощ / тепло миліше за дощ / холодно. Схожі жалісні нотки чутно і тоді, коли прогнозують холодну погоду — її, правда, присмачують обіцянками яскравого сонечка, адже ми всі добре знаємо, що сонячно / холодно — це краще, аніж хмарно / холодно. Отож, якщо погода не дощова, але водночас холодна, то у вас завжди є опція відповіді: «Принаймні обійшлося без…».
Якщо ж маємо одночасно і вільготну, і холодну погоду (або ж буркотливий настрій), то завжди можна вдатися до того, що Джеремі Паксман називає «феноменальною схильністю спроквола скиглити». Це влучне спостереження! Додам лишень, що «скиглійські погодні ритуали» англійців мають під собою міцне соціальне підґрунтя — вони, вносячи допоміжний фактор «чужі та свої» (де «чужі» — це сама погода чи просто синоптик), надають можливість досягти дружної згоди в майбутньому. Скиглійські ритуали сприяють гуртуванню (обов’язково з дотепом та гумором) і демонструють солідарність у протистоянні спільному ворогові — і те, й інше чудово допомагає зав’язати соціальні контакти.
Ще можна зайти з протилежного кінця — це теж прийнятно і навіть трохи позитивніше: можна уповати на неминуче покращання погодних умов. На «Жахлива погода, чи не так?» можна відповісти так: «Еге ж, та кажуть, що по обіді розпогодиться». Якщо ваш співрозмовник в настрої ослика Іа[14], то у відповідь можете почути: «Ага, вони ще вчора обіцяли, та лило цілісінький день, правда?» — і тут ви можете вже не гратися у добросерду Поліанну, а насолодитися дещицею скигління. Але суть не в тому: суть у комунікації, у згоді, у віднайденні спільного знаменника, а спільне бурчання — це такий же вдалий об’єднуючий фактор, як і спільні прояви оптимізму, суперечок та стоїцизму.
Опозиціонери до неофіційної ієрархії погоди повинні пам’ятати, що чим нижче опускаєшся по ієрархічній драбині, тим ґрунтовніше слід акцентувати на факторі особистих смаків та преференцій. Надавати перевагу холоду, а не теплу — це більш прийнятно, аніж не любити сонячну погоду. Та це ще так-сяк, гірше, якщо ви більше тішитеся дощу! Дотримання погодних правил гарантує, що навіть найдивакуватіші погодні уподобання минуться за так і їх спишуть на кумедну ексцентричність.
Сніг та правило поміркованості
Про сніг у ієрархії нема ні слова частково тому, що це порівняно рідкісна оказія, на відміну від інших погодних явищ, які можуть трапитися усі на раз — хоч і в один день! А частково тому, що сніг, з соціального і з побутового кута зору, — це неоковирна і специфічна з’ява. Він геть недоладний, хоч і естетично приємний. Він водночас бентежить і хвилює — тому й чудово пасує на роль заохочення до балачок. Його з нетерпінням ждуть на Різдво усі без винятку, однак він ніколи на завдає собі труду з’явитися вчасно. Втім, ми не полишаємо надії і кожного року ставимо ставку «на біле Різдво», чим безмежно тішимо букмекерів з хай-стріт, які радо перекладають до своїх гаманців наші грошенята.
Єдине розмовне правило, яке можна впевнено застосувати до снігу, — це суто англійське, універсальне «правило поміркованості». Отже, що забагато, — зокрема і забагато снігу, — то не здорово. Тепла і сонця це теж стосується: добре, коли й вони в міру. Тільки-но буде пару сонячних днів поспіль, як одразу ж брижаться розмови про засуху, бурмотіння про заборону на полив газонів та скрушні, ледь не приречені, перешіптування про літо 1976 року.
Як влучно зауважив Паксман, англійці «схильні безмежно дивуватися погоді». До того ж їм це до смаку! Проте, ми ще й очікуємо цього здивування — ми звикли до мінливості нашої погоди і сподіваємося на часті зміни. Нам тривожно, якщо декілька днів поспіль погода не змінюється: дощить понад три дні — час побоюватися повені, день-два снігу — час оголосити надзвичайний стан, а тим часом — вся країна безпорадно ковзає і буксує.
Погода як член родини
Ми можемо годинами нарікати на погоду, нам можна, а от іноземцям — зась! У цьому контексті ми трактуємо погоду як члена родини: можна досхочу скаржитися на поведінку дітей чи батьків, але бодай натяк на осуд з боку чужинця вважається неприйнятним і вкрай нетактовним.
Хоч ми й добре знаємо, що погода в Англії нічим не особлива — знаємо про відсутність екстремальних температур, мусонів, бур, торнадо та хуртовин — та все-таки страшенно розчулюємося і стаємо на захист нашої погоди при перших же нападках на її невигадливий та вбогий характер. Принизити нашу погоду — ось найгірше з можливих порушень погодних правил і припускаються його переважно іноземці, зокрема американці. Коли влітку температура сягає аж понад двадцять градусів і ми дружно скиглимо, що: «Уфф, гаряче, еге ж?» — то нам зовсім не любо, коли заїжджі американці чи австралійці з нас підсміюються і піджартовують, кажучи: «І це ви називаєте спекою? Та це сміх. Приїздіть
