Діти капітана Гранта - Жюль Верн

— Професор географії! — вигукнув Толіне. — О, пане, попитайте мене!.

— Попитати тебе, мій хлопчику, — сказав Паганель, — та я нічого іншого й не бажаю. Саме це я й хотів зробити, попри твоє прохання. Мені дуже цікаво дізнатися, як викладають географію в Мельбурнській нормальній школі.

— А що, як Толіне візьме гору над вами, Паганелю? — сказав Мак-Наббс.

— Наді мною, секретарем Французького географічного товариства?! Де ж пак! — вигукнув Паганель і, приладнавши зручніше окуляри, випроставшись на весь свій довгий зріст, поважним голосом, як то й належить учителеві, розпочав іспит.

— Учню Толіне, встаньте!

Толіне, що стояв перед ним, не міг виконати цього наказу. Він прибрав скромну позу й очікував запитань географа.

— Учню Толіне, — мовив Паганель знову, — назвіть мені п’ять частин світу.

— Океанія, Азія, Африка, Америка й Європа, — відповів Толіне.

— Відмінно! Почнемо з Океанії, бо зараз ми тут перебуваємо. Які її головні складові частини?

— Вона складається з Полінезії, Меланезії, Мегалонезії [77] й Мікронезії. Головні острови: Австралія, що належить англійцям, Нова Зеландія, що належить англійцям, Тасманія, що належить англійцям, острови Чатам, Окленд, Макарі, Кермадек, Макін, Маракі й інші, що теж належать англійцям.

— Добре, — мовив Паганель. — Ну, а Нова Каледонія, Сандвічеві острови, Мендана, Помоту?

— Ці острови перебувають під протекторатом Великобританії.

— Як! Під протекторатом Великобританії? — вигукнув Паганель. — Мені здається, що, навпаки, Франції…

— Франції? — здивувався хлопчина.

— Гай-гай! — мовив Паганель. — Так ось чого навчають вас у Мельбурнській нормальній школі!

— Так, пане професоре, хіба ж це зле?

— Це чудово! Вся Океанія належить Англії! З цим питанням закінчено. Перейдемо до інших.

Напівроздратований, напівздивований вигляд Паганеля дуже звеселяв майора.

Іспит тривав.

— Розповідайте про Азію, — сказав географ.

— Азія, — почав Толіне, — величезна країна. Столиця Азії — Калькутта. Головні міста: Бомбей, Мадрас, Аден, Малакка, Сінгапур, Коломбо. Острови Лакадівські, Мальдівські й інші. Всі належать Англії.

— Добре, дуже добре, учню Толіне. А Африка?

— Африка складається з двох великих колоній: Капська колонія на півдні, столиця — місто Кейптаун; на заході англійські володіння з головним містом Сьєрра-Леоне.

— Прекрасна відповідь! — мовив Паганель, що вже трохи оговтався з цією англо-фантастичною географією. — То знамените викладання! Що ж до Алжіру, Марокко, Єгипту, то їх, певна річ, викреслено з англійських атласів! Ну, а тепер я залюбки поговорив би про Америку.

— Вона ділиться, — почав Толіне, — на Америку Північну й Америку Південну. В першій англійцям належить Канада, Новий Брансвік, Нова Шотландія і Сполучені Штати під управлінням губернатора Джонсона.

— Губернатора Джонсона? — вигукнув Паганель. — Наступник великого доброго Лінкольна, вбитого божевільним фанатиком, прихильником рабства! Чудово! Ліпше й бути не може! Ну, а Південна Америка, її Гвіана, Шетландський архіпелаг, Георгія, Ямайка, Трінідад і решта — це теж англійські володіння? Я не сперечатимуся з тобою, але, Толіне, я дуже хотів би почути твою думку, чи, певніше, думку твоїх навчителів про Європу.

— Про Європу? — перепитав Толіне, що ніяк не міг збагнути, чому так розпалився географ.

— Так! Про Європу! Кому належить Європа?

— А певно, Європа належить англійцям, — відповів хлопчик переконано.

— Я теж так гадаю, — мовив Паганель. — Але що саме в Європі належить Англії?

— До її володінь увіходять Англія, Шотландія, Ірландія, Мальта, острови Джерсей і Гернсей, острови Іонійські, Гебрідські, Оркадські…

— Гаразд, гаразд, Толіне, але в Європі є інші держави, що про них ти забув згадати, мій хлопчику!

— Які, пане? — спитав Толіне, анітрохи не збентежений.

— Іспанія, Росія, Австрія, Пруссія, Франція…

— Та ж то провінції, а не держави, — мовив Толіне.

— Це щось нечуване! — вигукнув Паганель, зриваючи з носа окуляри.

— Звичайно, провінції. Столиця Іспанії — Гібралтар.

— Чудесно! Незрівнянно! Бездоганно! Ну, а Франція? Як француз, я не від того, щоб дізнатись, кому ж я належу.

— Франція — англійська провінція, — спокійно відповів Толіне, — головне місто Кале.

— Кале! — заволав Паганель. — Як! Ти гадаєш, що Кале досі належить Англії?

— Авжеж.

— І ти думаєш — це столиця Франції?

— Так, пане професоре, і там живе губернатор, лорд Наполеон…

Це вже було занадто — Паганель вибухнув нестримним сміхом. Толіне стояв ні в сих ні в тих. Його питали, він намагався відповісти якнайкраще. Безглуздість його відповідей не можна було ставити йому за провину, він цього і в гадці не мав. Проте хлопчик не зніяковів, він поважно очікував кінця незрозумілих веселощів ученого.

— Ось маєте, — мовив сміючись майор до Паганеля, — хіба ж я не казав, що учень Толіне візьме над вами гору?

— Авжеж, мій любий майоре, — відповів географ. — Так он як навчають географії в Мельбурні! Далеченько сягають пани професори з Нормальної школи: Європа, Азія, Африка, Америка, Океанія, увесь світ підлеглий англійцям! Що й казати, за такої хитромудрої науки тубільці, зрозуміло, коритимуться англійцям. Ну, а Місяць, Толіне, як ти гадаєш, він також належить англійцям?

— Він їм належатиме, — поважно вирік маленький австралієць.

Тут уже Паганель зірвався з місця — він не міг стримуватися далі. На нього напав сміх, і він одбіг за чверть милі від табору, щоб насміятись там досхочу.

Тим часом Гленарван розшукав у дорожній бібліотечці книжку Самюеля Річардсона “Короткий нарис з географії”, широко розповсюджену в Англії й багато ближчу до справжньої географічної науки, ніж мельбурнські викладачі.