Робін Гуд - Джон Макспедден

У ту саму мить, коли Робін приклав до рота свого ріжка, щоб просурмити збір, ворожа стріла пробила йому руку. Паломник зойкнув і кинувся до отамана.

Шериф, що був неподалік, теж помітив, що Робін Гуда поранено, і аж скрикнув від радощів.

— Тепер ти не скоро стрілятимеш, розбійнику! — вигукнув він.

— Стережися, друже! — почувсь у відповідь голос Робіна, який, перемагаючи біль, ладнав стрілу. — Я приберіг ще одну для тебе. Ось маєш!

З цими словами він пустив у шерифа свою несхибну стрілу. Смертельно переляканий шериф упав ниць, але не досить швидко. Стріла зрізала пасмо волосся на його маківці, зачепивши шкіру на голові, і, якби пройшла трохи нижче, то, певне, спровадила б його на той світ. Падіння шерифа на якусь мить розладнало лави переслідувачів, і Робіну та його товаришам вдалось відірватися від них.

Паломник, — весь тремтячи, витяг носовичок, щоб перев'язати рану Робіна, та ватажок, побачивши його тендітну ручку, здригнувся і, рвучко обернувшись, зірвав з юнака каптур.

— Маріан! — вигукнув він. — Ти тут!

Це справді була Маріан. І саме вона в подобі паломника допомогла врятувати Вілла. Дівчина, що мужньо трималася в найскрут-ніші хвилини бою, зараз схилила голову, ніби в чомусь завинила.

— Я не могла інакше, Робе, — сказала вона просто. — Я знала, що ти не пустив би мене.

Їхню розмову перервав Вілл Стютлі.

— Боже милосердний, ми в пастці! — вигукнув він, показуючи на вершину гори, куди вони всі поспішали. Там із-за похмурих мурів замку з галасом висипав цілий загін воїнів, озброєних списами та сокирами. Зраділий шериф одразу поновив переслідування.

— О Боже! — вигукнула Маріан. — Ми загинули!

— Тримайся, серденько! — втішав дівчину Робін, міцніше пригортаючи її до себе. Але і в нього стислося серце, коли він озирнувся навколо, шукаючи виходу з цього скрутного становища.

І що ж то побачали його очі? На чолі загону, який рухався їм назустріч, був сер Річард Лі. Він посміхався і енергійно махав рукою.

— Гуд! Гуд! — вигукував Річард Лі. — Тримайся! Ми йдемо на підмогу!

Чи можуть бути більш хвилюючі видовища або звуки, солодші за ці? З криками радості кинулися лісовики назустріч своїм визволителям, і незабаром вся ватага знайшла захисток за мурами замку. Міст заскреготав і звівся, брязкаючи ланцюгами. Мить — і величезна брама зачинилася перед самим носом шерифа. Обличчя цього служаки закону перекосилося від люті, а очі налилися кров'ю.

— Ти зрадник! — загорлав шериф. — Приховуєш розбійника! Він ворог усіх лицарів! Ти зневажаєш закон! Відчиніть! — ревнув шериф до вартового. — Ім'ям короля наказую відчинити!

— А хто ти такий, щоб гримати на моїх підданих? — почувся владний голос, і на башті з'явився сер Річард Лі.

— Ти мене добре знаєш, зраднику! — лютував шериф. — Передай в мої руки ворогів короля, яких ти взяв під свій захист.

— Добродію, — спокійно відповів йому лицар. — Я певен, що зробив сьогодні добру справу, і зробив її на своїй власній землі, на яку ви зараз незаконно вдерлися. За свої дії я відповідатиму тільки перед королем, хай боронить його Господь!

— Красно мовиш, нахабо! — загорлав шериф, остаточно втрачаючи владу над собою. — Я теж служу королю, і якщо ці злочинці не будуть видані мені негайно, я штурмом візьму твій замок і перетворю його на попіл!

— Ви б краще показали мені свої повноваження, — коротко одказав сер Річард.

— Досить з тебе і мого слова — слова шерифа Ноттінгема!

— Якщо ви справжній шериф, — відповів лицар, — то кому ж як не вам знати, що в межах моїх володінь ви не маєте жодної влади без спеціального на те наказу короля. До того ж вам треба навчитися кращих манер.

Мовивши це, лицар клацнув пальцями і зник за муром. Шериф почекав трохи, сподіваючись продовження їхньої розмови, але невдовзі відступив, сердито клянучи всіх на світі.

— Наказ короля, кажеш! За ним затримки не буде. Адже я чув, що король Річард уже повернувся з походу.

Тим часом сер Річард Лі сердечно вітався з Робін Гудом.

— Яка щаслива зустріч, Славний Робіне! — вигукнув лицар, обнімаючи гостя. — Хіба ж ні?! Бог поласкавішав до мене і послав мені трохи грошенят. Отож я саме сьогодні збирався повернути тобі борг.

— От ви і повернули, — весело перебив його Робін.

— Ні, ні, це дурниці, якась там незначна послуга! — заперечив лицар. — Я мав на увазі гроші.

— Та їх уже теж повернули, — сказав Робін. — його світлість єпископ Герфорда сам віддав їх мені.

— Цілком? — поцікавився лицар.

— До останньої копієчки, — відповів Робін Гуд, підморгуючи…

Сер Річард посміхнувся, але промовчав.

Домашній лікар сера Річарда Лі перев'язав поранену руку Робіна, і той до обіду пішов відпочити. Перев'язали рани і всім іншим пораненим лісовикам. На щастя, жоден з них не мав серйозних ушкоджень, а тому невдовзі кухоль доброго пива