Чорна Брама - Віктор Семенович Михайлов

— Прошу до каюти, — кинув Лаусон.

— Машинне відділення буде закрите. Нехай механік підніметься нагору, наказав Клебанов.

Лаусон переклав наказ, і Траммер, накинувши хутряну тужурку, рушив до трапа.

Замкнувши двері машинного відділення, Ясачний піднявся останнім.

Каюта Лаусона була невеликою. Поліровані панелі і меблі червоного дерева. Пом'якшене плафонами освітлення, шовкові завіски на ілюмінаторах — все свідчило про те, що на оздоблення «Беноні» не скупились.

Відкривши тумбу письмового стола, Лаусон витяг вогнетривку шухляду, дістав суднову роль і подав Клебанову.

Список нечисленної команди був, як і належало, завірений портовою адміністрацією Пурвогена.

Звичайно, агент, котрого мали закинути, якщо він на «Беноні», приховувався під вигаданим ім'ям, проте треба було знати всі вісім імен і прізвищ за цим судновим списком.

У Клебанова була натренована професіональна пам’ять. Прочитавши кілька разів список, він закрив папку, повторив його в думці і сказав:

— Зберіть команду на юті. Накажіть, щоб люди приготували морехідні книжки.

Тривале перебування оглядової групи в каюті Лаусона викликало в Нагорного почуття тривоги.

Минуло ще кілька хвилин. Заряд, випаливши з особливою люттю останніми залпами снігу, затих. Проглянуло по-весняному голубе небо. Нагорний кинув погляд на море і побачив кабельтових за п'ять-шість «Завірюху». Працюючи на малих обертах, суворо дотримуючи дистанції, корабель держався навітряного боку, але був тут, поруч з ними.

На прожекторний майданчик «Завірюхи» зійшов Сигнальник і просемафорив виклик.

Нагорний гукнув до матросів на юті:

— Викликати командира!

Але ніхто з членів екіпажу не зрушив з місця.

«Чи вони жодного слова не розуміють по-російськи, чи вітер відносить мої слова», — подумав Нагорний і двічі вистрілив у повітря.

На звуки пострілів вибігли капітан Клебанов, Ясачний і Лаусон.

— Товаришу командир, з корабля викликають семафором! — доповів Нагорний.

Лаусон зник за дверима каюти, а боцман зійшов на місток і відповів на виклик.

Сигнальник швидкими помахами флажків передавав запит командира. Він поспішав: з південного сходу, з величезною швидкістю насувалася чорна смуга нового заряду.

Стежачи в бінокль за сигнальником, Ясачний читав семафор.

В училищі Ясачний вивчав семафорну азбуку, але в такому швидкому темпі він не встигав читати передачу. Наглядаючи за верхньою палубою, Андрій помітив Лаусона, який з дверей своєї каюти в бінокль стежив за семафором.

— Товаришу мічман, — тихо доповів Нагорний, — капітан «Беноні» читає передачу.

— Це саме для нього й організовано, — всміхнувся Ясачний і, відповідаючи на запит, писав:

«Невиконання „Беноні“ наказу застопорити машину нічим не виправдане. Суднові документи порядку. Огляд продовжуємо».

Тут, на «Беноні», сонце ще засліплювало очі, а сторожовий корабель уже тонув у сніговій імлі. Тільки-но боцман встиг досемафорити, як перший порив вітру і снігу з виттям та свистом пронісся по палубі мотобота.

Капітан Клебанов підвів підсумки огляду.

— Незаконного лову чи контрабанди на вашому судні не виявлено, — звернувся він до Лаусона. — Огляд машинного відділення показав, що ви можете йти власним ходом. Категорично вимагаю, щоб «Беноні» негайно залишив наші внутрішні води. Якщо вам потрібен акт про огляд…

— Вдячний вам! Зайва формальність. Я власник «Беноні», і мені нема перед ким звітуватись, — відповів Лаусон, проводжаючи оглядову групу до трапа. — Запевняю вас, як тільки мій механік зможе запустити двигун, «Беноні» покине радянські води. Можливо, капітан прихопить для свого командира пляшечку шарантського коньяку?

— Ви дуже люб'язні, але мін командир не п'є нічого, тим більше коньяку, — в тон йому відповів Клебанов, уже спускаючись трапом у шлюпку.

Боцман Райт віддав кінець. Хабарнов прийняв, і шлюпка відчалила од «Беноні».

Безпомилковим чуттям Нагорний угадував, де перебуває «Завірюха». Вітер дув північно-східний, корабель тримався від них за п'ять-шість кабельтових з навітряного боку, а шлюпка йшла точно за вітром на південний захід.

Хабарнов і Нагорний гребли напористо, не шкодуючи сил. «Беноні» зник у них за кормою в сніговій імлі, але вітер ще довго доносив до шлюпки слова поквапної команди чужою, незрозумілою мовою.

Шлюпка відходила все далі й далі від корабля в напрямі до мису Крутого. Боцман квапив гребців, неначе тікав від погоні.

Аввакумов витяг з-під банки великий шкіряний ранець з рацією і передав у ефір.

— Я Торос один!.. Я Торос один!..

Зробивши крутий поворот, шлюпка стала носом проти хвилі. Напружено вслухаючись, моряки намагалися почути крізь завивання й свист вітру, що робиться на «Беноні».

— Невже помилка в розрахунку? — тихо промовив Ясачний.

— Нема ніякої помилки. Ось побачите, мічмане, вони спустять на воду шлюпку, — озвався капітан. — Удруге така можливість трапиться не скоро. Лаусон не дурний і чудово це розуміє.

— Я Торос один!.. Я Торос один!.. — передав Аввакумов і переключив рацію на прийом.

Було чути, як, заревівши, двигуни «Беноні» перейшли на робочий ритм і стихли — мотобот віддалявся в північно-західному напрямі.

Майже одночасно Аввакумов прийняв у відповідь позивні. Уважно вслухаючись, він притиснув до вух навушники і доповів:

— Товаришу капітан, радіограма: «Я Торос два. Виявив промисловий косяк риби на північний схід вісім кабельтових. Вживіть заходів».

— На шлюпці — додержувати тиші! — наказав Клебанов.

Нагорний зрозумів, що на «Завірюсі» з допомогою локатора виявили спущену з «Беноні» шлюпку.

«А що коли на мотоботі так само стежать за шлюпкою?» — подумав Андрій.

Була й ще одна небезпека. Нагорний про неї не подумав, а капітан і мічман з наростаючою тривогою вдивлялися в снігову імлу. Заряд міг несподівано закінчитись, і тоді вони опинилися б віч на віч з шлюпкою «Беноні».

— Товаришу капітан, — доповів Аввакумов, — радіограма: «Косяк просувається південно-західному напрямі. Переходьте прийом. Торос три».

За командою капітана шлюпка розвернулася в південно-західному напрямі. Нагорний і Хабарнов налягли на