Збірка творів - Вільям Шекспір
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Синьйоре добрий Анджело, прошу вас
З халепи виручіть: моя дружина
Лютує, тільки запізнюсь. Скажіть їй,
Що я барився тут, в крамниці вашій, —
Дививсь, як роблять ланцюга для неї,
Якого ви принесете нам завтра.
Оцей шахрай мені в обличчя бреше,
Що я відлупцював його на ринку,
Що марок тисячу із нього правив,
Що зрікся власної дружини й дому.
Ану скажи, навіщо ти, п’янюго,
Молов таке? Ану кажи, навіщо?
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Ну й кажіть, що вам завгодно, а я добре знаю,
Що мене налупцювали: я те відчуваю.
Будь пергамент моя спина й ваш кулак — чорнило,
Ви спізнали б друкування, що самі вчинили.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Я давно спізнав: осел ти!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Ну, то — звісна річ,
Бо терплю те друкування я і день і ніч.
А якби хвицнув, побитий, вам віддавши здачі,
Ви б не бились, пам’ятавши копита ослячі.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Що, синьйоре Балтазаре, в вас на серці гніт?
Може, смуток вам розвіє щирий мій обід?
БАЛТАЗАР
Лиш гостинність мене вабить, — я не м’ясоїд.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Риба й м’ясо, мій синьйоре, необхідні всюди,
Бо гостинністю самою ситий гість не буде.
БАЛТАЗАР
Добру чарку та закуску ставить і мужва.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
А гостинність? Хіба шкода? То ж самі слова!
БАЛТАЗАР
Хай наїдки будуть скромні, а бенкет — гучний.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Де скупий господар дому, там і гість сумний.
Хоч мій стіл і не розкішний, радістю вас втішу.
Десь бува й гучніша учта, тільки не щиріша!
Що? Замкнулись? Одчиняйте! Ну ж і челядь!
Де ти?
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Гов! Брігітто, Мод, Цедільє, Джін і ти,
Джільєтто!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Дурню, йолопе, лайдаче! Ох же й ловелас!
Десять дівок для утіхи кличе водночас.
Не пущу я баламута навіть на поріг, —
Ти й з одною б запальною впоратись не зміг!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Бевзю! Таж чека господар тут, біля порога.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Хай іде, відкіль явився, бо застудить ноги.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Хто там бевка так зухвало? Відчиняй, лайдаче!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
А чого сюди прийшли ви? Хто вас тут не бачив?
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Як чого? Пора ж обідать. Ми давно голодні.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
То прийдіть, коли запросять, тільки не сьогодні.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Ні, це пень якийсь при дверях! Як же тебе звати?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Дроміо — одвірний пана, коли хочеш знати.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Вкрав ім’я моє, шахраю, заодно — й посаду, —
Тільки з того невелику матимеш розраду.
От би вранці став ти мною, то зробив би ласку:
Власне ймення замінив би ти на сіна в’язку.
ЛЮЦІЯ (з дому)
Хто там грима за дверима?
Дроміо, агов!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
То — господар.
Гей, впустіте.
ЛЮЦІЯ (з дому)
Пізно він прийшов.
Так йому і передайте!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Зо сміху вмираю!
Є ж прислів’я: «Хто постука, тому відчиняють».
ЛЮЦІЯ (з дому)
Знаю інше: «Гість незваний — гірший
од сльоти».
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Не Люція твоє ймення? Ну й дотепна ти!
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Я питаю: ти відчиниш, пико скомороша?
ЛЮЦІЯ (з дому)
Я давно відповіла вам.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Відповідь — хороша.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
От морока! Що ти скажеш? Знов за рибу гроші!
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Відчиняй, бо будеш бита!
ЛЮЦІЯ (з дому)
Не боюсь грозьби!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Що ж! Тоді розіб’єм двері!
ЛЮЦІЯ (з дому)
Чи собі — лоби.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Двері виб’ємо — заплачеш, наймичко лукава!
ЛЮЦІЯ (з дому)
На вас пута знайдем тута, — просимо ласкаво!
АДРІАНА (з дому)
Хто там гупає у двері? Ну й чого він лізе?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
От так місто! Ваші хлопці — справжні
горлорізи!
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Чи це ти, моя дружино? Відчиняй!
АДРІАНА (з дому)
Голота!
Хто «дружина»? Що верзеш ти? Ну тебе
в болото!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Виб’єм двері — за «голоту» буде ж обмолоту!
АНДЖЕЛО
Щось не пахне м’ясо й риба, та й привіту мало!
БАЛТАЗАР
Сперечались ми, що краще, — дулю ж тут
дістали.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ (до Антіфола Ефеського)
Що ж? Гостей забавте, пане. Їм, як бачу, нудно.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Крижаним подуло вітром, а зарадить трудно.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Добре вам, що одяг теплий, я ж замерз
в болоті.
В домі — варене й печене, та не в нашім роті.
Глум такий, така зневага розізлить і цапа.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Дайте лома! Бийте двері! Вдеремось нахрапа!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Розбивай, лайдаче, двері, я ж — твою макітру,
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Чим же бити їх? Слова ці — подібні до вітру.
Ну, вхоплю тебе — напустиш вітру, бузувіре!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Перш схопи безперу птаху, а рибу — без шкіри!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Так змалюю тобі шкіру, що полетить пір’я!
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Лома! Лома! Скільки ждати! Вже лихий
без мір я.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Зараз буде птах безперий. Я лечу щодуху.
(До Дроміо Сіракузького)
Чуєш, телепню! Ти станеш без пера і пуху!
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Мчи по лома. Та скоріше! Та пильнуй, макухо!
БАЛТАЗАР
Терпіння, пане! Сваркою гучною
Ви можете вразити власну честь
І одночасно ввести у неславу
Дружину вашу чисту і цнотливу.
Подумайте лишень: її розважність,
І чистота душі, і роки, й скромність
Доводять, що якась причина е,
Якої ви не знаєте. Повірте,
Вона пояснить вам причину ту,
Що змусила її замкнути двері.
Я раджу так: ходім спокійно звідси
І пообідаємо в «Тигрі»; потім —
Ви ввечері ідіть самі додому
І виясніть причину таємничу
Цього вигнання. А якщо тепер
Ви силою вдиратись почнете
В ці двері серед дня, коли навкруг
На вулицях ще так багато люду,
То піде лиш по місту поговір;
І ваше чисте ймення заплямує
Юрба нікчемна злими язиками;
І житиме той наклеп ще й по тому,
Як ви вмрете, на вашій домовині,
І переходитиме з року в рік:
Де раз завівся, там живе повік.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Мене переконали ви; спокійно
Піду я з вами й навіть постараюсь,
Хоч як мені нелегко, веселитись.
Я знаю кралечку одну, в розмові
Приємну вельми, гарну, розумненьку,
Хоч норовливу, але дуже милу:
Туди ми й підем на обід. Мені
(Без всякої підстави, слово честі!)
За неї часто доріка дружина;
Так, так, ми будемо обідать в неї.
Підіть додому і візьміть ланцюг;
Гадаю, він тепер уже готовий;
І принесіть, прошу вас, в «Дикобраз» —
Так
