Збірка творів - Вільям Шекспір
Навчати Б’янку музики. Тоді
Хоч завдяки цій хитрості я зможу
Потиху залицятися до Б’янки
І в серце закрадатися до неї.
ГРУМЙО
От спритні паничі! Ти диви, як молоді змовляються між собою, щоб убрати в шори старого!
Входять Гремйо й Люченцо, переодягнений на вчителя Камбйо.
Хазяїне, хазяїне, огляньтеся: хто це йде?
ГОРТЕНЗІО
Тихіше, Грумйо. Це суперник мій.
Петруччо, відійдімо трохи вбік.
ГРУМЙО
Нівроку, молоденький! Ну й джигун!
Відходять убік.
ГРЕМЙО
Ну, добре. Список переглянув я.
Стривайте, ще оправить їх віддам.
Все про кохання, бачу, ці книжки!
Ніяких більше не читайте їй.
Ви зрозуміли? Хоч і не скупий
Синьйор Баптіста, я вам ще додам.
Візьміть свій список, а книжки оці
Звелю я напахати — адже та,
До кого ви понесете їх зараз,
Ще запашніша; ніж самий бальзам.
А що ви будете читати їй?
ЛЮЧЕНЦО
Що б не читав, усе на користь вам.
Мій добродійнику, о, будьте певні,
Немов самі ви будете при нас,
І, може, навіть кращими словами,
Ніж ви дібрали б, якщо ви не вчений.
ГРЕМЙО
О, вченість, що то за чудова річ!
ГРУМЙО (вбік)
О Господи, який же з нього бевзь!
ПЕТРУЧЧО (вбік)
Цить, хлопче!
ГОРТЕНЗІО (вбік)
Цить, Грумйо. (Виходить наперед) Добрий день, синьйоре Гремйо.
ГРЕМЙО
Вітаю вас, Гортензіо, мій друже.
Ви знаете, куди я? До Баптісти.
Я ж обіцяв докладно розпитать
Щодо того учителя для Б’янки,
І ось, на щастя, зразу налетів
На славного цього молодика:
Учений, чемний, саме раз для неї,
Очитаний у віршах, у книжках —
Хороших тільки, я ручуся вам.
ГОРТЕНЗІО
Гаразд: а я ось приятеля стрів,
Що обіцяє другого знайти —
Умілого музику, щоб навчав
Прекрасну Б’янку, нашу даму серця.
Тож я від вас нітрохи не відстав
В служінні тій, котру люблю так палко.
ГРЕМЙО
Це я люблю — і ділом доведу.
ГРУМЙО (вбік)
Не стільки ділом, скільки гаманом.
ГОРТЕНЗІО
Не час нам виголошувать любов.
Як ви до мене, Гремйо, з щирим словом,
То й я скажу вам добру новину.
Оцей ось пан — ми стрілись випадково, —
Коли заплатимо йому не скупо,
Посватать ладен Кляту Катеріну
І взять її, як буде добрий посаг.
ГРЕМЙО
Що ж, добре, хай щастить. А ви йому
Розповіли, які у неї вади?
ПЕТРУЧЧО
Я чув — вона уїдлива й сварлива.
Коли це все, то невелике лихо.
ГРЕМЙО
Ах так, мій друже? Звідки ж родом ви?
ПЕТРУЧЧО
З Верони я. Антоніо, мій батько,
Помер, але добро моє живе
І жде мене щасливий довгий вік.
ГРЕМЙО
З такою жінкою? Не йметься віри.
Та як охоту маєте, то що ж —
В усьому вам я радо поможу.
Але чи ви посватаєте справді
Цю кішку дику?
ПЕТРУЧЧО
Щоб я так живий був!
ГРУМЙО
Чи він її посватає? Ще й як!
ПЕТРУЧЧО
А нащо ж я тоді сюди приїхав?
Невже мене жіночий крик злякає?
Чи я не чув, як рикають леви?
Чи я не чув, як море в люту бурю
Реве, немов бугай скажений, в піні?
Чи я не чув, як на війні гармати
Або громи у хмарах гуркотять?
Чи я в бою не чув гучних команд,
Іржання коней, сурем бойових?
А ви мене жіночим язиком
Страхаєте, хоча тріщить гучніше
Каштан в огні сільського коминка.
Я не дитя, аби лякатись хохи!
ГРУМЙО
Е, він не з тих!
ГРЕМЙО
Гортензіо, кажу вам,
Що цей добродій вчасно нагодився,
Як видно, і собі, і нам на щастя.
ГОРТЕНЗІО
А я уже пообіцяв, що ми
Оплатим кошти сватання йому.
ГРЕМЙО
Хай висвата — оплатимо як слід.
ГРУМЙО
Щоб я так певен був за свій обід!
Входять Траньйо, чепурно вбраний як Люченцо, і Бйонделло.
ТРАНЬЙО
Добридень. Чи дозволите спитати,
Кудою тут найближче нам дійти
До дому, де живе синьйор Мінола.
БЙОНДЕЛЛО
Це той, в котрого гарні дві дочки?
ТРАНЬЙО
Той, той, Бйонделло.
ГРЕМЙО
Вам, може, також свататись приспіло?
ТРАНЬЙО
Хай так, та вам яке до того діло?
ПЕТРУЧЧО
Надіюсь, не сварливу ви обрали?
ТРАНЬЙО
Сварливих не люблю. Ходім, Бйонделло, далі.
ЛЮЧЕНЦО (вбік)
Ну, браво.
ГОРТЕНЗІО
Ні, заждіть: іще скажіть мені,
Ту панну сватать ви збираєтесь чи ні?
ТРАНЬЙО
А як збираюся, то що у тім лихого?
ГРЕМЙО
Коли ви звідси вмить заберетесь — нічого.
ТРАНЬЙО
Чи вже по вулицях не вільно всім ходити?
ГРЕМЙО
Та вільно, лиш її не вільно вам любити.
ТРАНЬЙО
Чому?
ГРЕМЙО
Як вам охота дуже знати —
Бо зволив Гремйо вже її собі обрати.
ГОРТЕНЗІО
Бо вже Гортензіо її бажає мати.
ТРАНЬЙО
Панове, ви ж порядні люди, так?
То звольте мирно вислухать мене.
Синьйор Баптіста — благородний пан,
Йому відомий трохи батько мій.
Якби його дочка була ще краща
І мала навіть більше женихів,
Я б і тоді посватався до неї.
Згадайте: Леди красної дочка
Їх мала цілу тисячу; чого ж
Не може бути в Б’янки ще один?
І буде! Так, Люченцо буде ним,
Хоч став би сам Паріс суперником моїм.
ГРЕМЙО
О, цей панич всіх нас переговорить.
ЛЮЧЕНЦО
Хай, пане, виривається вперед!
Я знаю: він далеко не доскаче.
ПЕТРУЧЧО
Гортензіо, пощо всі ці слова?
ГОРТЕНЗІО
Дозвольте, пане, навпростець спитати:
Ви бачили Баптістину дочку?
ТРАНЬЙО
Ні, пане, тільки чув — їх дві у нього.
Одна лайливим язиком відома,
А друга, менша, — скромністю й красою.
ПЕТРУЧЧО
Та перша — то моя; вам зась до неї.
ГРЕМЙО
Так, цю роботу ви лишіть Гераклу,
Дванадцять подвигів вона затьмарить.
ПЕТРУЧЧО
Добродію, послухайте мене:
Ту меншу, що на неї заздрі ви,
Від женихів хова суворий батько,
І не віддасть її він ні за кого,
Аж поки старшу не засвата хтось.
Тоді і меншій черга, не раніш.
ТРАНЬЙО
Ну що ж, як ви, мій пане, та людина,
Що нам усім поможе — і мені, —
Зламавши кригу тим, що візьме старшу
І волю меншій дасть, котрої ми
Всі домагаємось, то той, котрому
Вона дістанеться, віддячить вам.
ГОРТЕНЗІО
Ви, пане, добре мовите і все
Збагнули. Як і ви за жениха
Себе вважаєте, то й ви повинні
Цього добродія нагородити:
Ми ж перед ним однаково в боргу.
ТРАНЬЙО
Я, пане, не скупий — на знак цього
Запрошую відзначити цей день.
І випити за нашу красну панну,
Мов адвокати, що в суді воюють,
А опісля їдять і п’ють, як друзі.
ГРУМЙО І БЙОНДЕЛЛО
Чудова думка! Тож ходімо всі.
ГОРТЕНЗІО
