Збірка творів - Вільям Шекспір
Ну що ж, з’явились дуже вчасно ви,
Бо хочу я тут жарт один утнуть,
І ви б могли мені допомогти.
Сьогодні буде в вас один глядач
Вельможний; та не певен я, чи ви
Спроможетесь потамувати сміх,
Побачивши, який чудний той пан.
Він у театрі зроду не бував,
І посмішка розсердила б його.
1-Й АКТОР
Не бійтесь, пане, стримаємось ми,
Хоч би який химерник з нього був.
ЛОРД
(до слуги)
Ну, хлопче, заведи в їдальню їх
Та нагодуй вечерею як слід.
Що є в господі, все давай на стіл.
Слуга з акторами виходять.
І пажа розшукай — Бартолом’ю,
Нехай як даму приберуть його,
А потім до п’янюги відведуть.
Та звіть його з шанобою: «мадам», —
А він, як хоче догодить мені,
Достойно й чемно хай себе поводить.
Адже він бачив, як шляхетні дами
Своїм мужам і годять, і коряться.
То хай же і п’яниці так він годить,
До нього лагідно й уклінно мовить:
«Скажіть мені, владарю мій, у чім
Дружина ваша може вам явить
Свою покору і свою любов?»
Обніме ніжно, поцілує палко,
І схилить голову йому на груди,
І сльози ллє, немовби дуже рада,
Що вичуняв її вельможний муж,
Хоч він себе уже сім років мав
За вбогого й гидкого жебрака.
А не по хлопцеві жіночий хист —
Присилувать себе до зливи сліз, —
На поміч цибулину треба взять
І до очей в серветці піднести,
То хоч-не-хоч, а потече сльоза.
Біжи й хутчіше це перекажи,
А що робити далі, дам я знати.
Слуга виходить.
Я знаю: паж зуміє добре вдать
Вельможну даму — й голос, і ходу,
І всі манери. Ох, кортить почути,
Як він п’янюгу «мужем» назове,
І сміх душитиме всіх слуг моїх,
Як слугувати будуть мужлаєві.
Піду туди — поради їм давати, —
І при мені, я думаю, вони
Той сміх здолають стримати в собі.
(Виходить.)
Сцена 2
На балкон над сценою виступають Пройд зі слугами — декотрі несуть убрання, глек із водою, миску для вмивання та інші речі — і лорд.
ПРОЙД
Заради Бога, дзбан легкого пива.
1-Й СЛУГА
А може, пане, доброго вина?
2-Й СЛУГА
Не зволите варення скуштувати?
3-Й СЛУГА
Котрий убір надінете сьогодні?
ПРОЙД
Я Крістофер Пройд, не називайте мене паном. Я зроду не пив вина, і не варення мені дайте, а вареного м’яса. Не питайте, котрий убір я хочу надягти сьогодні, бо в мене стільки сорочок, скільки й спин, стільки панчіх, скільки й ніг, та й черевиків не більше — ба ні, часом у мене більше ніг, ніж черевиків. А то ще, бува, з моїх черевиків пальці надвір визирають.
ЛОРД
Хоч би вже зняв Господь з вас цю ману!
Такий вельможний пан, значного роду,
Такий багатий, у такій пошані —
І таким нікчемним духом одержимий!
ПРОЙД
Ви що, хочете звести мене з глузду? Хіба я не Крістофер Пройд, син старого Пройда з Бертон-Гіта, з роду розносник, з науки гребінник, з нагоди ведмедник, а за нинішнім фахом — лудильник? Поспитайте Маріанну Гекіт, оту гладку вінкотську шинкарку, чи вона мене не знає! Коли не скаже, що я в неї випив доброго пива аж на чотирнадцять пенсів на борг, то назвіть мене брехуном, найпослідущим на весь християнський світ. Овва! Я ще не сказився! О, а це що?
3-Й СЛУГА
Оце ж від того й тужить ваша пані.
2-Й СЛУГА
Оце ж тому сумує ваша челядь.
ЛОРД
Тому минають родичі ваш дім:
Відстрашує їх ваше божевілля.
Вельможний пане, о, згадай, хто ти,
Верни з вигнання давній розум твій
І прожени огидну маячню.
Диви, як годять слуги всі тобі,
Стоять, наказу ждуть — лише кивни.
Ти хочеш музики? Ось — грає Аполлон.
Чути музику.
В клітках співають двадцять солов’їв.
Спочити хочеш? Постіль жде тебе
М’якіша й запашніша, ніж було
Семіраміди ложе пресласне.
Чи прогулятися? Посиплемо стежини.
Чи верхи їздить? Коні вже стоять,
І збруя в злоті, в перлах дорогих.
Чи полювати? Соколи твої
Від жайворонка вище залетять,
А гончаки такі вже заливні,
Що аж від хмар відіб’ється луна
Й земля, мов бубон, нею загуде.
1-Й СЛУГА
Зайців цькувати? То твої хорти
Прудкі, як дужий олень чи як лань.
2-Й СЛУГА
Картини любиш? Враз принесемо
Адоніса над бистрим ручаєм,
Кіпріду, що таїться в комиші,
І він під подихом її тремтить,
Немов під вітром осока тонка.
ЛОРД
Покажем Іо, діву непорочну,
Як Зевс її заскочив і умкнув, —
Змальовано усе, немов живе.
3-Й СЛУГА
Чи Дафну — як біжить через терни,
І ноги всі подряпані, в крові,
Заплаче сумно й Феб, узрівши те, —
Отак майстерно вдано сльози й кров.
ЛОРД
Ти — лорд, і квит! Будь певен — ти є лорд!
Твоя жона — предивної краси,
Якої не знайти ніде сьогодні.
1-Й СЛУГА
І поки сльози, що вона за вас,
Мій пане, пролила, тієї вроди
Ще не зв’ялили заздрісно, ніде
Їй рівної на світі не було.
Вона й тепер від жодної не гірша.
ПРОЙД
Я — лорд? І маю отаку жону?
Чи я не сню? Чи, може, досі снив?
Не сплю я! Чую, бачу, говорю,
Солодкий дух вдихаю і лежу
В м’якій постелі. Далебі, я лорд —
А не лудильник, не Крістофер Пройд.
Ну що ж, ведіть мою жону сюди —
Та дзбан легкого пива принесіть.
Лорд виходить.
2-Й СЛУГА
(підносячи миску)
Вельможний пане, звольте руки мить.
Які ж ми раді, що ваш ум вернувсь,
Що знов ви, пане, тямите себе!
Проснили ви п’ятнадцять довгих літ,
Коли й не спали — марили неначе.
ПРОЙД
П’ятнадцять літ! Нівроку, ну й поспав.
Невже промовчав я увесь цей час?
1-Й СЛУГА
Та ні, мій пане, не мовчали ви,
Але слова у вас були пусті.
Хоч ви лежали на постелі тут,
І все казали — витурено вас,
І лаяли шинкарку, і її
Заскаржити погрожували в суд,
Що пиво вам у кухлі подавала,
А треба — в запечатаних пляшках.
І Сесі Гекіт кликали не раз.
ПРОЙД
Еге ж, так зветься наймичка в шинку.
3-Й СЛУГА
Яка там наймичка! Який шинок!
І люди ті, що згадували ви, —
Як Стівен Слай, старий Джон Неп із Гріса,
І Пітер Терф, і Генрі Пімпернел,
І ще душ двадцять отаких, — ніхто
Ніколи їх не бачив і не знав.
ПРОЙД
Ну, слава
