Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2 - Тарас Григорович Шевченко
78
Бунчуг — одна з ознак гетьманської влади, древко з мідним наконечником, з-під якого звисав кінський волос.
79
Лобода, Іван (справжнє ім'я Григор, а не Іван) — гетьман реєстрових козаків наприкінці XVI ст., один з керівників козацько-селянського повстання 1594–1596 рр. проти польської шляхти.
80
Павло Кравченко-Наливайко — Северин Наливайко (походженням а кравців), ватажок селянсько-козацького повстання 1594–1596 рр. проти польського гніту; був захоплений у полон і 1597 р. страчений у Варшаві. З його ім’ям пов’язано багато народних пісень і легенд, про нього Іван Ле написав великий роман.
81
Перетика — перелісок, смуга дерев, що перетинає, відмежовує одну ділянку землі від іншої.
82
Ще був тойді…— Мова йде про Віленський університет, який після Польського повстання (1830–1831) був перетворений на лазарет.
83
Бакаляри — Так у старі часи називали студентів.
Остра брама — міська брама у Вільно з іконою богороднці, перед якою треба було скидати шапки.
84
Закрет — левада на околиці м. Вільно, над рікою Вілією (Неріс).
85
Самойлович, Іван — гетьман Лівобережної України (1672–1687), походив з попівського роду, тому мав у народі прізвисько Попович.
Ромодан — Ромодановський Григорій, боярин, воєвода, командував царським військом на Україні в другій половині XVII ст.
86
Дорошенко, Петро — гетьман Правобережної України (1665–1676). Всупереч бажанням народу 1669 р. поставив Правобережну Україну в залежність від султанської Туреччини. За зраду Дорошенка та його прибічників дорого розплатилося населення Правобережної України. Шевченко, можливо, слідом за С. Величком дещо ідеалізує діяльність Дорошенка.
87
Сосниця — тоді село на Чернігівщині.
Ярополче — «село коло Москви», — прим. Шевченка, — в якому Дорошенко провів останні роки життя.
88
Улуси — татарські селища.
89
Чарнецький, Стефан (1599–1665) — польський полководець, магнат. Суботів він спалив раніше, незабаром після смерті Хмельницького.
90
Тиміш — син Богдана Хмельницького, 1653 р. під час облоги турецької фортеці Сочави поблизу Камянця-Подільського об’єднаним військом Польщі, Семигорода (Угорщини), Молдавії, Валахії був тяжко поранений і незабаром помер.
91
Шлях Ромодан — шлях, прокладений військом князя Ромодановського з Полтавщини в Росію через Конотоп, Ромни, Путивль.
92
Святий Ростовський — Дмитро Туптало (1651–1709), український письменник, митрополит ростовський у 1702–1709 рр., родом з Києва.
93
Згадай мене, брате — Поет звертається до свого знайомого Федора Лазаревського, в листі до якого написав цей вірш.
94
Кайдани собі кую — Розчерком руки Миколи І Шевченкові було заборонено писати і малювати. Однак він не зважав на монарше повеління — писав і старанно ховав за халявою свого солдатського чобота. Знаючи, що його чекає суворе покарання, і на третьому році заслання поет не збирається припиняти своєї творчої діяльності.
95
У Оглаві — нині с. Гоголів на Київщині.
96
Оболонки — шибки з зеленого скла.
97
Богослов — учень вищого класу духовної школи (тут — Києво-Могилянської академії).
98
Дав я «Кобзаря»… — Йдеться про перше видання «Кобзаря», 1840 року. В ньому було тільки вісім поезій: «Думи мої…», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови…»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
99
Дулевина — особливо міцно загартована сталь.
100
У цій поезії Шевченко ще раз згадує подругу дитячих літ Оксану Коваленко.
101
Сатурн — за римською міфологією, бог посівів, покровитель хліборобства; ототожнювався з старогрецьким Кроносом, з яким пізніше зв’язане уявлення як про бога часу на підставі співзвучності з грецьким словом «хронос» (час); Сатурн стирає — стирає час.
102
Куга — осока з довгими й круглими стеблинами, очерет.
Байдара — великий парусний човен, оббитий шкірою.
Кос-Арал — найбільший острів Аральського моря, біля гирла Сир-Дар’ї, де Шевченко прожив з кінця вересня 1848-го до 6 травня 1849 р. Нині це два острови: острів Шевченка і Кос-Арал.
103
Про лицаря того гетьмана… — Йдеться про Северина Наливайка.
104
І цугом в Київ повезли — запряжкою по дві або три пари коней одна за одною.
105
Архістратиг (грецьк.) — головний начальник війська; за біблійною легендою, один з семи начальників над ангелами.
106
Гріти-дути — В цьому контексті означає переживати, турбуватися.
107
Великомучениче святи й. — Тут мається на увазі великий російський поет М. Ю. Лєрмонтов (1814–1841), творчість якого Шевченко дуже шанував.
108
Присносущий(церк. — слов.) — що існує вічно.
109
Спасибі, друже мій убогий! — Шевченко дякує Михайлові Матвійовичу Лазаревському (1818–1867) за надіслання поезій Лєрмонтова. М. Лазаревський служив в Оренбурзькій прикордонній комісії, а згодом — чиновником у Петербурзі. Допомагав поетові матеріально, листувався з ним. 12 липня 1858 р. Шевченко подарував Лазаревському свій «Щоденник» і написав його портрет.
110
Сигізмонд — Сигізмунд III Ваза, король Польщі в 1587–1632 рр., активно підтримував католицьку реакцію, сприяв проведенню Брестської унії (1596).
111
Я жив на хуторі, з… — Далі в автографі закреслено півтора рядка. Прочитати їх неможливо.
112
Чура — джура, зброєносець козацького старшини; слуга заможного козака.
113
Ізнову потекла мужицька кров! — Можливо, Шевченко мав на увазі початок Кримської війни 1853–1856 рр. між Росією, з одного боку, і Туреччиною, Англією та Францією — з другого. Дехто пов’язує зміст цього твору з початком австро-італо-французької війни 1859 р.
114
Перший варіант поеми було написано 1847 року в Орському укріпленні. Через десять років (1857), не маючи, очевидно, під руками першого варіанта поеми, Шевченко написав новий твір на цю ж тему і 5. VI 1857 р. надіслав Я. Кухаренкові разом з листом. Посвята поеми українському письменникові і наказному отаману Чорноморського козацького війська Я. Кухаренкові, очевидно, пов’язана з одержанням від нього звістки про звільнення із заслання. Це було 7 квітня 1857 р. «На пам’ять 7 мая 1857 року» поет написав у «Більшій книжці», мабуть, помилково. Дата «7 апреля року 1857» була й на автографі, надісланому Я. Кухаренкові.
115
Урал та Елек (Ілек) — річки в Північному Казахстані і теперішній Оренбурзькій області, що була тоді місцем заслання.
116
Після великої зими… — Йдеться про холодну зиму 1782 р., коли сніг на Україні лежав до червня місяця.
117
Кобила — колода, до якої
