Божественна комедія - Аліг'єрі Данте

47. Забігли десь, зустрічні та попутні… – Це фальшівники грошей, роздуті водянкою, і ті, яких мучила спрага, та фальшівники слів (брехуни й наклепники), що мучаться від пропасниці і головного болю.

61 – 90. Адамо-майстер жив у Казентіно (долина верхнього Арно), в замку Ромена, резиденції графів Гвіді да Ромена, і чеканив для них фальшиві флорини, за що і був, за вироком Флорентійської республіки, спалений на вогнищі в 1281 p.

74. Монета із Хрестителем – золота флорентійська монета, флорин (fiorino). На лицьовому боці монети було зображено покровителя міста – Іоанна Хрестителя, а на зворотному – флорентійський герб, лілію (fiore – квітка, звідки і назва монети).

77. Тих Гвідо, Алессандро та їх брата… – Майстер Адамо називає по імені двох графів Гвіді да Ромена: Гвідо II і Алессандро І. Їх «брат» – один із двох молодших братів.

78. Бранда – струмок біля Ромени, нині висохлий.

79. Одного тінь блукає… – графа Гвідо, що помер до 1300 p.

90. Домішок каратів з три. – Каратом називали 1/24 унції (1 унція = 28,35 грама). На кожну унцію золота Адамо домішував три карати міді. До того флорентійські монети були з чистого золота.

91. Хто ці двоє?.. – Це брехуни і наклепники.

97. От ця шахрайка Йосифа губила… – згадувана в Біблії дружина Потіфара, фараонового царедворця. Даремно намагаючись спокусити прекрасного Йосифа, який служив у їхньому домі, вона оббрехала його перед чоловіком, і той ув’язнив Йосифа.

98. Сінон – грецький юнак, який брехливим оповіданням переконав троянців ввести в місто дерев’яного коня. У ньому були сховані Одіссей та інші воїни (П. XXVI, 59).

128. І дзеркало, в яке дививсь Нарціс… – тобто вода, в яку дививсь і закохався в своє відображення Нарціс (Метам. III, 346 – 510).

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША

Криниця гігантів. – Немврод. – Ефіальт. – Антей

1 – 3. Язик Віргілія, що завдав Данте страждання, від чого сором у нього ріс, зцілив його душевну рану втіхою.

4 – 6. Ахілла спис, успадкований ним від його батька Пелея, завдавав ран, що могли бути зцілені лише повторним ударом того самого списа (грецька міфологія).

7. Залишили ми ті злощасні ями – Лихосхови.

16 – 18. Коли під натиском… – Старофранцузька «Пісня про Роланда» розповідає, що, коли Карл Великий повертався з походу з Іспанії, на його ар’єргард в Ронсевальській долині напали сарацинські полчища. Кличучи на допомогу, його племінник Орланд (Роланд) з такою силою засурмив у ріг, що в нього лопнули жили на скронях. Карл почув його далеко за горами, але вертатись було вже пізно.

41. Монтереджоне – замок у Сьєнській області, який стоїть на пагорбі. Мури його були увінчані чотирнадцятьма вежами.

43 – 45. Гіганти (грецька міфологія) – які намагалися приступом взяти небо. Юпітер скинув їх своїми блискавками.

46. Угадував я… – Це Немврод з біблійної легенди, який царював на землі Сенаар, потомок Хама, великий мисливець. Він задумав побудувати вежу до неба («Вавилонська вежа»), що привело до змішання мов. Данте визначив йому долю богоборців-гігантів.

59. Як шишка близ Петра… – соснова шишка, відлита з бронзи, висотою близько чотирьох метрів, знята з мавзолею Адріана, за часів Данте стояла перед собором святого Петра в Римі.

63. Три фризи. – Фризи, германське плем’я, що жило на узбережжі Північного моря, вважалися в середні віки найвищим на зріст народом на землі.

67. «Рафель маї амек ізабі альмі!» – Було багато спроб надати цим словам Немврода того чи іншого значення. Але рядки 79 – 81 ясно вказують, що Немврод говорить мовою, зрозумілою лише йому одному, і сам не розуміє чужої мови.

71 – 75. За ріг берися… – В Біблії Немврод названий Звіроловом. Звук його рога і чув Данте по дорозі до криниці.

94. Ефіальт – гігант, який разом із своїм братом Отом намагався приступом взяти небо.

98. Бріарей – гігант, син Урана (Неба) і Геї (Землі), вражений блискавкою Юпітера. Віргілій зображує його в «Енеїді» (Ен. X, 565 – 568) сторуким і п’ятдесятиголовим велетнем.

113 – 121. Антей – син Нептуна і Геї, що жив у печері в Баградській долині, поблизу Зами, де потім (202 р. до н. е.) Сціпіон переміг Ганнібала. Він годувався м’ясом спійманих ним левів. Дотик до матері Землі наділяв його новою силою, але Геркулес переміг його, піднявши і задавивши на смерть. У Флегрейській битві проти богів (П. XIV, 58 і прим.) Антей не брав участі, тому що народився пізніше. Щоб задобрити його, Віргілій говорить, що коли б він у війні проти владик мав провід, то його брати-гіганти, сини Землі, здобули б над богами перемогу.

124. Тітій, який образив Латону, загинув від блискавки Юпітера чи від стріл Аполлона і Діани.

Тіфон (або Тіфей) намагався перемогти Юпітера, але його скинуто в Пекло і накрито горою Етною, звідки, лежачи зв’язаним, він вивергає полум’я (Метам. V, 346 – 358).

136. Гарізенда – похила вежа в Болоньї, побудована в 1110 р. Коли хмари біжать назустріч її нахилу, то тому, хто на неї дивиться знизу, здається, що вежа падає на нього.

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА

Коло дев’яте. – Коціт. – Обманщики тих, що довірились їм. – Перший пояс (Каїна). – Зрадники рідних. – Другий пояс (Антенора). – Зрадники батьківщини і однодумців

11. Амфіон, ставши царем у Фівах, оточив муром нижнє місто, причому камені, під звуки його ліри, самі спускалися з гори й лягали один на один (грецька міфологія).

16. Коли ми опинилися на дні… – Дном криниці, що її охороняють гіганти, служить крижане озеро Коціт, в якому карають зрадників, що обманули тих, хто їм довірився. Це – останнє коло Пекла, поділене, без видимих меж, на чотири концентричних пояси. Перший пояс зветься Каїна, за ім’ям біблійного братовбивці. Тут карають зрадників рідних. Вони по шию занурені в лід, обличчям донизу.

20. Не йди по головах… – по двох братах, графах Мангона, або, може, взагалі по караних тут грішниках.

27. Танаїс – грецька назва ріки Дону.

28. Тамберник (Таберник) – назва гори. Старі коментатори вказують, що вона стоїть у Славонії. Може, це Фрушка Гора поблизу міста Товарника.

29. П’єтрапана (нині Панія) – найвища гора в Апуанських Альпах, між ріками Серкйо і Магра, в Тоскані.

41. Побачив я дві тіні… – тобто тих «злощасних братів», один з яких тільки що покликав Данте. Це, як повідомляє їх сусіда, – брати Алессандро і Наполеоне дельї Альберті, графи Мангона, сини Альберто, які володіли в кінці XIII ст. замками в долині ріки Бізанціо (Бізанцьо), що впадає в Арно.