Ця книга — про найбільше в історії повстання рабів; про його ватажка, «людину, видатну і фізичними силами й духом»; про прекрасну і драматичну любов; про дружбу і зраду; про радощі боротьби і гіркоту поразки.

Пісня «Віють вітри, віють буйні» передає почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на сонці. Дівчина страждає від розлуки з коханим «милим-чорнобривим». Для неї існування без коханого — це «люте горе».