Від нікчеми до надлюдини - Ігор Кузьма

Імператор відразу охолов: — Візир! Поверни його. Лекаря повернули. — Починай лікувати. Ти сказав, що сьогодні ж поставиш мене на ноги. — Але спочатку ти повинен прийняти три моїх умови, тільки після цього я приступлю до лікування.

Подолавши черговий напад люті в собі, стиснувши від злості зуби, імператор процідив: — Говори! — Накажи, щоб перед воротами палацу поставили напрудкішого у твоїй державі скакуна і невеликий мішечок золота… — Навіщо? — Це подарунок, я дуже люблю коней. — Якщо ти мене вилікуєш, я подарую тобі табун з сорока коней, навантажених мішками з золотом. — А це потім, потім… Слідом відправиш.

Друга моє умова, щоб під час лікування нікого не залишилося в палаці. — А це ще навіщо?! — Під час лікування тобі може бути боляче, ти будеш кричати, щоб ніхто не бачив тебе слабким. — Добре. Що ще? — Третє, щоб твої слуги під страхом смерті не приходили на поклик і тільки через годину приступили до виконання твоїх наказів. — Поясни! — Вони можуть перешкодити мені, і лікування не буде доведено до кінця.

Імператор прийняв умови лікаря і звелів усім піти з палацу. Вони залишилися вдвох.

— Починай! — Що починати, старий ти осел? Хто тобі сказав, що я вмію лікувати? Ти попався в мою пастку. У мене є година часу. Я так давно чекав слушного моменту, щоб покарати тебе, кровососе ти поганий!

— У мене є три давні мрії, три заповітних бажання. Перше — це плюнути на твою королівську пику! І лікар від щирого серця, смачно плюнув імператору в обличчя. Побілів повелитель від обурення і безпорадності, розуміючи, в якій ситуації опинився. Він почав ворушити головою, щоб якось протистояти такому нечувано витонченому хамству! — Ах, ти гнила колода, старий смердючий пес, ти ще ворушишся?! Тьху на тебе ще раз!

— Друга моя мрія була… О-о-о! Як давно я хотів помочитися на твою імператорську пику! І він почав здійснення другого заповітного бажання. — Варта!! До мене!! — заревів імператор, але захлинувся сечею. Він став відвертати голову від струменя, почав тягнутися плечима, щоб зубами вчепитися в ноги свого образника. Варта чула поклик повелителя, але не посміла порушити його наказ, — Ах ти, дохла скотина, — сказав лікар і штовхнув його ногою. Імператор отримав удар і відчув біль. Він раптом згадав, що поруч з подушкою є збройова стійка. Зараз він схопить свій кинджал і різоне по його ногах. Рухомий єдиним бажанням покарати того, хто кривдить, він почав тягнутися до стійки.

— Ти, виявляється, ще можеш ворушитися? — презирливо зауважив лікар. — Третя моя мрія… Але коли імператор почув третю мрію цього самозванця, він заревів, як поранений звір, заскреготав зубами! Титанічним зусиллям він зрушив з місця, сповз з ложа і, впираючись ліктями в підлогу, звиваючись, став підтягуватися до збройової стійки. — Зарубаю, — гарчав імператор, — сам, особисто розріжу на дрібні шматочки!!! Піднявшись на ватяних ногах, тримаючись за стіни, він зміг дістатися до стійки. Тремтячими руками витягнув меч і коли повернувся назад, нікого в палаці не було… він ледве доплентався до ганку.

Ах, як він пошкодував, що попався в пастку цього негідника і віддав йому самого швидконогого скакуна. Зрозумівши всю безвихідність свого стану, з трудом підійшов до першого ліпшого коня, спробував піднятися в сідло. Але сили не ті! Сили не ті! Він зубами схопився за гриву, підтягнувся на слабких руках і сів у сідло.

Прокинувся дух великого воїна, прокинувся дух великого повелителя, прокинувся дух великого полководця. — Де він? — закричав імператор до своїх слуг. Але ті, боячись вимовити хоч слово, кивком голови вказали на дорогу, по якій поскакав утікач. Імператор пустився в погоню. з кожною хвилиною він відчував, як сил стає більше і більше. Він вискочив з міських воріт і кинувся далі, пролітаючи милю за милею.

І раптом згадав: «Боже! Двадцять років я не сидів в сідлі! Двадцять років не бачив перед собою гриви коня! Двадцять років не тримав в руках меча! Двадцять років не відчував на обличчі поривів вітру!» Раптом він почув за спиною давно забуті звуки. Тупіт копит і захоплені крики наближалися. Сотні його полководців скакали вслід за ним на конях, оголивши мечі і кричачи: — Хай живе імператор!

Коли вони дісталися до нього, то побачили, що той валяється в пилюці, дригаючи руками і ногами, ледве дихаючи від нестримного сміху: — Ах, ти лікар, твою матір..! Ах, ти сучий син! Заслужив ти свій караван золота!

Якщо ви хочете літати разом з орлами, то вам не можна водитися з індиками.

Значна частина ваших досягнень і успіхів в житті буде визначатися кількістю і якістю тих відносин, які ви встановите в своїй трудовій діяльності. Чим більша кількість людей, яких ви знаєте, і які, відповідно, знають вас, тим більше ви будете процвітати і тим швидше станете прогресувати і вдосконалюватися. Здавалося б, існує тільки два види існування і роботи: перший спосіб — самотність і другий — робота в колективі і взаємодія з іншими людьми. Але я зараз розкрию вам третій, секретний метод, який виключає недоліки перших двох методів, зате, містить їх позитивні сторони. Цей метод полягає в наступному: працюючи самостійно, віртуально думайте, що ви пов'язані з ким завгодно, що знаходиться де завгодно, на будь-якій відстані, а працюючи навіть у тісному колективі, уявляйте, що ви самі перебуваєте мало не на безлюдному острові. Таким чином, ви отримаєте можливість не залежати від одномоментного впливу, в одному випадку, гнітючої самотності, а іншому випадку, нав'язливого тиску оточуючих. На перший погляд, такий прийом може здатися важко виконуваним, але після деякого тренування ви цілком можете ним користуватися, при цьому ще і примудряючись не видаватися дивним для оточуючих. Майже на кожному значному повороті вашого життя поруч виявляється хтось, прагне або допомогти вам, або перешкодити і нашкодити. Позитивні люди протягом свого життя набувають навичок створювати, зміцнювати і підтримувати велику кількість взаємовигідних контактів і зв'язків, і в результаті вони домагаються значно більшого, ніж